неділя, 27 серпня 2017 р.

Квакерський чохлик на ножиці

Оскільки зараз я трошки не вдома, то довелось перейти на компактний процес. Я навіть купила пластиковий судочок для "дорожніх" ниток і голок, бо в пакетику це возити не комільфо. Найменші п'яльця, щоправда, туди не влізли, тому мріємо про повноцінний правильний органайзер.
Цього літа мені прийшло на думку зробити кишеньку для моїх єдиних вишивальних ножиць. Іноді просто дрижки беруть, коли вони падають у нетрі вішивальної коробки і шкрябають гострими кінчиками щось там у глибині, а інші тверді предмети у коробці шкрябають позолоту на самих ножицях ... =( 
Я давненько задивлялася на відомий квакерський дизайн від Barbara Bernard "A Token of Love" , він у світлих весняних кольорах і на світлій основі, і випадково натрапила на інший дизайн цього ж автора "Loudoun Sampler Guild Anniversary", ось так він виглядає на обкладинці:
 Його я взагалі побачила вперше у житті. І у нього той самий недолік, який у "A Token of Love", а саме, великі розміри кінцевого виробу. Якщо хрестик звичного нам розміру, то кишенька буде така велика, що вишивальні ножиці в ній потонуть і ще половина місця лишиться. Обрала перший варіант кольорів. Я підрахувала, що невідома тканина 40ct з моїх запасів буде якраз те, що треба, та й поварила її у розчині марганцівки. Тричі. Чесно кажучи, одного разу вистачило б, але я двічі партачила, коли прала її. Перший раз  замочила у пральному порошку, від якого вибілилися "крапочки" на пофарбованій тканині, а другий раз намилила милом, і від цього висвітлилися заломи :\ Повторні фарбування трохи затемнили ці недоліки, хоч і не до кінця... Третій раз я просто замочила тканину у розчині мильної піни. Від всіх процедур каунт тканинки став ще мілкішим. Тому не знаю, чи вийде з цього те що планувалося. Може ножиці вже й не влізуть? 

Також зшила руцями блакитний захисний чохлик, який неодноразово бачила у іноземних вишивальниць. По-перше, я боюся, що від моїх долонь фарбована тканина зблякне. По-друге, у цей чохлик гарненько ховаються краї полотна поза п'яльцями, і не заважають мені. Вишивання стає компактнішим і зручнішим. Звісно, видиме поле для вишивання стає трошки меншим. Це мої найменші п'яльця (14см), і видиме поле зовсім маленьке. Але це нічого. Найбільша незручність - це те, що і тканина, і нитка темні, і хрестики манюсінькі. Очі можна зламати! Без сонця, без яскравої лампи - грець тут що роздивишся. Першого дня так за голову хапалась, не могла вгледіти куди тицять голкою. Сьогодні, здається, третій день вишивання, і я трохи пристосувалась. Головне, не сидіти за таким вишиванням занадто довго.
Висновок :  це не тягне на "дорожній процес" ! Дорожній процес має бути на світлій основі і з хрестиками нормального розміру!
Вишиваю через дві нитки полотна, у одне складення нитки. Муліне Кіровські. Хотіла була спробувати шовк, але його у мене немає потрібного кольору. З нетерплячки шию тим, що є  :)
І трошки нудьгую за садибою. Два тижні тому там була така милота:
 Без додаткового поливу на городі скрутно. Цього літа через сушу врожаї огірків та динь чисто умовні, а про кавуни взагалі мови нема :(
Помідори і виноград якось, та ростуть. І то добре.

вівторок, 15 серпня 2017 р.

Медовий Спас. Порічковий рушничок з бджолами.



Напередодні був Медовий Спас, а оскільки меду в мене, на превеликий жаль, ну геть нема :( , то я згадала, що у мене є принаймні бджоли. Вишиті.
Я майструвала цей рушничок кілька років тому, він був першою спробою вишити в принципі  "хоч якийсь рушничок" . Хотілося навчитися робити "бездоганний виворіт", потренуватися. Було літо. Я думала, що зроблю його за місяць, і буде мені  на Спаса рушничок на кошик з медами, чи яблуками або сливами. Цей план був дуууже оптимістичний.. По-перше, я взяла для оцього тренування тканинку "двонитка", це така, так би мовити, технічна тканина, кольору екрю,  з неї, здається, робочі рукавиці шиють. Коштувала недорого, розмір хрестика досить стандартний. Двонитка була жорстка, довелось її випрати, пом'якшити, бо інакше голка важко входить і нитка дуже перетирається. Адже дірочки у тканині малюсінькі. Випрала, тканина пом'якшилась (навіть занадто пом'якшилась), діло пішло значно легше. Голками №26  шилось як колодами, і невдовзі я перейшла на  голки №28. Нитки - в основному DMC.

Візерунок обрала за принципом "що сподобалось". Це були червоно-бордово-чорні порічки, які у книзі чомусь обзивались "калиною".  У процесі вишивання виявилось, що багато червоного кольору - це занадто для мене, і по кілька годин вишивати червоне листя та ягоди  я не можу. Бо з'їду з глузду ненароком. Робила потрошку.
Після завершення порічкових гілок  я ще надумала зробити по центру широоокий візерунок у техніці "розсипний хрестик" (або  "фальшива мережка"), бо всередині було багато незашитого простору,  який муляв мені очі. Рушничок мусить бути весь на видноті, тому нехай буде весь у візерунках, як наречена на весілля :)


Краї  чорного візерунку були "занадто прямі", і я згодом додала ще вузенькі червоно-бордові  смужки дрібних квіток. (зараз думаю, що можна було інші вибрати, розлогіші). І мене вже який місяць не полишала думка про вишитих комашок - метеликів, бджілок, жуків, павучків.  Про комах у рушниках написано у книзі С.Китової, і дуже захотілося їх сюди втулити. Вибрала бджіл, а інших  запланувала на майбутні шедеври :)) Змалювала їх з поганенької фотографії у книзі, як зуміла.
Все вишивання розтяглося аж на три сезони...
До  Великодня я його довишивала, накривала ним паски, а після свят ще вузеньке мереживо доплела (довелося вчитися гачкувати задля цього. :))


 Для мережива використала YarnArt Iris  і два гачка: один гачок - найменший, який знайшовся у моїх запасах, купований невідомо задля чого, раптово  він добре підійшов аби пров'язувати початковий ряд крізь двонитку; другий гачок- той, що пасує до саме ниток Iris, або ж трішки менший, ним я гачкувала узор мережива. На етикетці пряжі зазвичай пишеться рекомендований номер гачка, але пам'ятаємо, що для філейного мережива рекомендується брати трохи менший номер.
Кінцеві розміри всього виробу близько 40 на 72 см. Кошик для пасок та інших наїдків купився вже напередодні Великодніх свят, і рушничок на нього аж великий.

Помилок у цьому рушничку просто величезна купа. Навіть у бджолах. Щоправда, вони не кидаються у вічі.  Пам'ятаю пару похибок, а інші вже й забула де вони є...
 "Бездоганний виворіт" тут не те щоб абсолютно бездоганний. В нижніх візерунках перші спроби зробити бездоганний виворіт призвели до того, що лице стало жахливо кривим, і я розпорювала та шила просто як зручно.  За вишиванням чорних крапочок  у ягодах я не захотіла часто зривати нитку. А так, основна площа на вивороті - горизонтальні стібочки, хвостики я ховала на "лиці", і деякі протягнення теж на лиці під хрестиками. У районі "розсипного хрестика" на вивороті - теж хрестики. :->  В принципі, досить охайний виворіт...

У моїй поки що невеличкій колекції цей порічковий рушничок найпопулярніший. Бо в ньому багато червоного. Я вважаю його Спасівським, хоча порічки не дуже доречні для місяця серпня. Зате  бджоли - доречні. А порічки нехай будуть пізній сорт :)))))))
До купи покажу шматочок саду, який я поливаю вечорами  - троянди, чорнобривці, жоржини... Троянда Полька одна з улюблених, бо пахне солодко, змінює колір квітки, і цвіте вже третій місяць..



пʼятниця, 4 серпня 2017 р.

Tyler's Lion, синє на світлому.

Коли вже я спромоглась сфотографувати вишивання, то й показати треба.
 Long Dog "Tyler's Lion".
Цей семплер я почала зо три тижні тому. До того в мене був "невишивальний сезон", я відкрила для себе світ печворку і квілтингу, радо і завзято занурилася в нові для мене великі виміри клаптикового шиття, і читала лише про "блоки", квілти, стібкування, "Любу Джейн" тощо. Випадково і якось ненароком завернула у пару блогів вишивальних, і отут побачила цей дизайн, мені сподобалось... Дивилась я і на варіянт "біллю по синьому полотну", але якось не чіпляє, а синім по світлому - це воно! Зачепило.
Дістала з "комори" запаси полотна вишивального -  льон є, але його мало... Себто, на отаку  картину мало. І згадала я, що у нашому містечку таке полотно продається аж у двох! рукодільних крамницях (що вже справді диво).  Прийшла я туди така радісна, і закомандувала собі 70х90 см льону. Але тітоньки-продавчині зі смутком у голосі відмовили моїм забаганкам -  проте запропонували  70х150 см. Вони мені пояснили, що цей льон пристойні люди беруть, аби шити одяг. А я така немодна надумала картину  :\  Днів із 10 я боролася з жадобою, бо мені ж півтора метри зараз не треба; та й таки купила. Залишок льону піде на якісь інші, майбутні вишивки :)   Нитки  - DMC та Кіровські (так вже сталося, що  використовую і аналог), а відтінок обрала на свій розсуд.
 Тканина порівняно тонка, хрестики  трошки сплюснені,  і у згорнутому стані воно займає значно менше місця, аніж займав би такий же шмат рушникового полотна чи канви, і спокійно влізає у мою рукодільну коробку. Обрізані краї я запрасувала смужками флізеліну, його можна без надмірних зусиль зірвати руцями, коли це треба, а до того він гарненько собі тримається і зберігає наш спокій :)
Приблизні розміри картини очікуються 51х66см. :----O
На п'яльцях її вишивати вже й незручно, а на гобеленову раму з планками 40 см вона не сподобиться втулитися, тож треба розширювати асортимент планок... ми працюємо над цим питанням..