вівторок, 14 вересня 2021 р.

Ножиці з Алі

Аліекспрес мене звабив. Два павича! Як можна не замовити таку цікавинку? І до всього, у мене ще не було ножиць веселкового кольору. Фотографувати їх важко...Кольори міняться на осонні, фотоапарат чи смартфон дуріє від переливів. В іншому я дуже вдоволена! Леза гострі, кінчики вузькі, самі ножиці скажімо так середнього розміру (12,6 см). Якщо прискіпуватися, то є маленькі нюанси на шві по периметру, та зрештою що ж ви хочете за таку ціну. Я помітила це тільки тому, що ретельно оглянула ножиці для написання відгуку на Алі. А так я беру їх у руки і милуюся, як той Голум з його "золотцем".

Ще один лелека у колекцію, сріблястий. Відмінність від класичних "лелек" у тому, що у цього обидві ноги на одному кільці. (у лелеках від Madeira ноги на різних кільцях). І ще на них смачна ціна, я і взяла. Висотою 9 см. Наразі це наймініатюрніші ножиці у "колекції". По шву є пара зазубрин, кінчики лез не такі вузькі, як у мадейрівських, і загалом леза коротші, хід ножиць досить тугий. Вимагають маячок! Інакше загубляться. 

І життя-буття: городи!

Персики - смакота цього літа! Абрикосів мало вродило, а персиків добряче, правда ми до них часто прикладаємось і майже всі поїли:

 
Ходили по гриби, добряче находилися, позбирали головою павутиння і погодували кусючих мух :)


Це мабуть вперше побачила плоди конвалії. Високо над головою хитаються верхівки сосен і запаморочливо пахне хвоя. Гарно!

Гриби... трохи знайшли, на суп :)

понеділок, 6 вересня 2021 р.

Реконструкція англіцького семплеру з музею Метрополітен.

Десь так навесні (гм, вже давненько) я згадувала, що шию річний SAL. Насправді, я вишиваю їх не один, а два. 
 Щороку на ВК у "примітивній" групі проходить мінімум одне гуртове вишивання старовинного семплеру. Чомусь я постійно забувала про цю вечірку. У грудні і січні якось не до того. Цього року, у січні мені,самі того не відаючи, нагадали про цю групу, я нагодилася туди вчасно, якраз на пробний етап. Учасниці проекту гадки не мають, як виглядає семплер повністю. То знає лише людина, що розсилає схему. Відомо, що англійський семплер 1841 року. Щоправда, величезний, як бугай: 337х401 хрестик. На моїй пам'яті таких велетнів ще не було. Дещо повагавшись, я затонувала чаєм та кавою шматок невишивального льону, лиш такий був підходящого розміру у запасі. 
 Почала рамку з "полуницями":
Велиииика рамка...
Каунт основи близько 38ct, хрестики у два складення, через дві нитки основи. Тіснувато, зате не просвічує. Ключ до схеми дано у DMC, деякі кольори я змінюю на свій розсуд.
Наприклад, у ключі є світло-абрикосовий колір. На моїй тканині він загубиться. Замість нього беру спокійний помаранчевий, або червонястий. 
У сюжеті маємо два дерева пізнання добра і зла зі змієм, Адамом і Євою. Цікаво, що достеменно не відомо, які саме плоди у цього дерева. Це може бути виноград, або пшениця, або яблука, або смоква (інжир). Найпоширеніша версія - яблуко, але то зовсім не означає, що яблучна версія вірна. У моїй версії семплеру це інжир.
Ця біло-жовта штука мала вишиватися майже білою шахівницею, і нагадувала біло-бежеву конюшину. Я додала жовтого у пусті місця, стало схоже на ананас.
Наступний шматочок схеми надається після того, як покажеш, що вишиті всі попередні. Вишив перший етап - отримуєш схему для другого. І так щомісяця.
Витягаю надвір для фотозвіту:
Не я єдина граюся з палітрою семплеру. Учасниць багато, у кожної власне бачення, дехто змінює і самі елементи сюжету. Я вирішила не чіпати елементи сюжету. Наприклад, мені подобаються старовинні зачіски Адама і Єви. Було б негарно обстригати кучері Адама до нецікавої сучасної короткої зачіски. Янголи наче виглядають з летючої тарілки. Трохи нижче - інші янголи, а може духи, хто б сказав, вони ніби у кольорових балахонах, а голова може вам здатися схожою на череп, якщо ви встали зранку не з тієї ноги. Павичі з дивними графічними хвостами. Можна зробити пір'їни бездоганним віялом, але навіщо. Художник так бачить. На дереві малувато плодів. У кошику плоди білого кольору. Можна все це переінакшити, доробити під себе. Це перша реконструкція у моєму житті, не хочу нічого переробляти. Єдине - кольори, що на музейному оригіналі напевне вицвіли за півтора століття; кольори я змінюю.
На самій рамі не виходить барабанного натяжіння, тож у мене знову гібридний спосіб - полотно вільно намотане на раму, а потрібна ділянка натягнена на п'яльця. Нагадую, що це невишивальний льон, у нього вузькі дірочки і нерівномірне плетіння, треба просто-таки суперове натяжіння.
  Не подобається мені цей помаранчевий колір на квітах. Він не світло-абрикосовий, і в принципі, його видно, але... червонястий було б ще краще. Перешити?.. Спізнююсь на два-три етапи... нажену, а там подивимось.
На цій оптимістичній ноті всім гарного дня і чудових хрестиків!

четвер, 17 червня 2021 р.

Бетті предивна.

 Кілька днів тому я загадала бажаннячко, не сказати щоб скромне : знайти справжню Бетті. Це така лялька, один з аналогів Барбі у 90-ті роки, і вона якось рідко трапляється, а мені й поготів не траплялась ніколи. Торік я мало не купила Бетті на майданчику olx, але угода, на жаль, зірвалася :( То була милолиця кароока брюнетка зі справжніми віями, і я досі страшенно шкодую, що вона буквально виплила у мене з рук. 

Цієї неділі я почимчикувала на базарчик за гарним настроєм і у пошуках підходящого тіла для двох гарненьких лялькових голів. Це ще той квест, скажу вам. Можна знайти підходяще тіло у вигляді цілої ляльки, але ж їй потім відривати голову, чи як.. І куди ту голову далі, шукати тіло вже для неї? А викинути не про мене, раптом голова буде цікава. Дилема. Тіла без голів зазвичай не продають..Отож, підходжу до однієї з продавчинь, у якої бувають цікаві екземпляри, уважно роздивляюсь крам, і краєчком ока помічаю щось знайоме і схоже на Betty Teen, яку поціновувачі полюбляють за її зворушливе личко. У голові настає сонячне затемнення, я беру її в руки, оглядаю, і мовчу як риба. Слів забракло. У думках лише здивована лайка, і то банальна. Тавро Tong на потилиці, обличчя один в один як на картинках в інтернеті. Ну а я ж поціновувач. Я її купила. Продавчиня правила за неї ціну, стандартну для барбіподібних б/в ляльок, я навіть не торгувалась. Ось вона, перша Бетті у житті.

Все на місці - прошиті вії, зачіска "баранець", брови щіточками.

Крім неї, я придбала того дня ще пару дівчаток 90-х, покажу їх до гурту. Всі панни не нові, мали бурхливе життя, і тим цікаві.

Це Sandy, і чесно сказати, я купила її заради сукні. Сукня їй не рідна, вона від іншої Sandy, і це взагалі неважливо, важливо лиш те, що ця сукня мені давно подобалась. У мене вже кілька ляльок Сенді, я відчуваю, що їх вже забагато. Причому у них схожий мейк (розпис обличчя), а емоції у всіх різні. Ця - трошки сумна. 

Steffi фірми Simba. Я до них байдужа. Проходила повз них, бачила на форумі, і вони не чіпляли. Цю Штеффі я знайшла "йориком", голова без тіла лежала у валізі з іграшками. Голова сподобалась. Можливо, через рожеве волосся... У сусідній валізі знайшовся тулуб з руками і з написом Simba, і тоді я свідомо стала шукати ноги. В результаті набралося на повноцінну ляльку. Голова сіла на шию як рідна. Видно, хтось розібрав ляльку на запчастини, та так і кинув. За неї я поторгувалася; шукати ноги-руки по всіх усюдах, а потім ще шукати самого продавця - це точно привід торгуватися.

Світлини робила одразу по приїзду додому, для історії так би мовити.

Під час ванних процедур виявилось, що головня героїня дня має невеликий сколіоз..

Бачте, Бетті насправді притаманна скошена лінія талії, але тут було враження, що тіло зліплене з двох різних ляльок. У верхній частині тіла скіс знизу догори, у нижній частині тіла скіс згори донизу. Розвернула нижню частину задом наперед:

Все чудово, сідниці ззаду як і треба, тільки ноги дивляться назад, як у того коника в траві.

Я ніколи не переставляла ноги лялькам, і якийсь час випитувала у знавців, як його в біса зробити аби нічого не зламати, а виявляється, нічого складного - попередньо розігріти (наприклад  у окропі), піддіти тупим боком ножа, і акуратно потягти. Вставляти ноги поки не клацне. Операція минула успішно.

Підтягла вії пінцетом, обрізала нерівності. 

А кучері не розчісую... боюся зіпсувати "баранець". Це ж фірмова беттінська зачіска, а я морально не готова її міняти. 

У панночки пласкі ступні, тому складно добрати взуття. Все ж одягла її в сукню з невідомого плеча, для виходу в люди.


Рожеве їй личить!

субота, 8 травня 2021 р.

Огляд книги "Великодній кошик. Обряди і страви великодніх свят."

Минулої неділі був Великдень, тож вітаю усіх! Христос Воскрес!

До цього свята я давно хотіла показати книжечку, та все забувала за неї, а зараз я майже не забула. А тут є що гарне почитати!

"Великодній кошик. Обряди і страви Великодніх свят" (автори О.Вербенець, В.Манько). Купила її до пари, у мене вже була Святвечірня книжечка, а тепер і Великодня є. Вочевидь, було кілька видань "Великоднього кошика". У інтернеті траплялись принаймні три варіанти палітурки. Мені дісталась із золотавими літерами. Видання 2011 року, Львів, видавництво "Свічадо", 245 сторінок.

У книзі розповідається про святкування Великодня: легенди, звичаї, підготування, святкування. Про розписи яєць і крашанки, співання гаївок, святкування у християнських спільнотах, молитви. Багато об'єму присвячено наїдкам.

Паски були різні. Цитую "крім жовтої, ...  випікали ще і білі і чорні паски. Білі випікали в п'ятницю, а чорні - в суботу."
 

Розказується про сир, ковбасу, м'ясні страви, шинку, паштети, холодці, і сальцесон, не оминули і різноманітні борщі. (у Святвечірній книзі теж є борщі - але там вони пісні, а тут скоромні).


Різноманітні страви з яєць. Солодкі страви і страви з сиру. На голодний шлунок читати не вийде..


Спомини про святкування, словничок (на випадок незнайомих слів), покажчик страв. Рекомендую!

І трошки нашої пізньої весни:

 

Усім гарного травня!

понеділок, 26 квітня 2021 р.

А Б В Г Ґ - рушник завершено!

 Як же болять руки, коли пробуєш гачкувати після довгої перерви! Востаннє я гачкувала кілька років тому: прикрашала великодній рушничок (про нього ще не писала). Нещодавно згадала, як же це робиться. Зробила кілька взірців.


Сподобався цей, квадратиками. Зроблено з ниток YarnArt Iris. 

Для повнорозмірного мережива взяла YarnArt Violet (клубочок 50г). Він більш матовий, і дужче скручений. Згодом виявилося, що мереживо з нього "твердіше", під час в'язання робоча нитка перекручується і плутається (можливо це через мій метод гачкування), і власне, саме мереживо трохи більше розмірами. Ірис і віолет можливо не дуже підійдуть для великих візерунків (результат буде гігантським), а от на візерунки до 15-20 елементів висотою - чом би й ні. 

 Я довго вагалась, перш ніж підрубити краї рушника. Туди пасувала би ще одна тонка візерунчаста смужка, там був для неї простір. На жаль, у мене вже скінчились нитки належного червоного кольору, ба більше, вони скінчилися по всьому місту. Останні два тюльпани нагорі шились аналогом, а він хоч і дуже схожий за кольором, проте ледь інакший. 

Праворуч вишито аналогом:

 Мимохідь знайшла цікаві синоніми для троянд: дуже чудернацьке слово "центифолія", що означає махрова троянда. Це ще цікавіше, ніж "рожа", чи не так?

Пров'язування підрубленого краю для подальшого приєднання мережива... Не люблю цей етап: хоч який гачок не бери, а все одно зачепиш плетіння тканини. Нитки YarnArt Canarias, вони тонкі і не кидаються в око. Хочу зазначити, що я абсолютно не спеціаліст у нитках для гачкування, просто так буде ясно, як робилося те, що зробилося..

Нарешті, лишається прив'язати саме мереживо, і здійснити деякі дрібні модифікації. Довгобудик завершено. 

Ось він, чепурун:

Підозрюю, що не вмію прасувати мереживо як слід, і поки що не знайшла, як саме і коли саме це треба робити.  

Хочу пояснити оту велику гарну літеру, схожу на карлючкувату М, що красується над абеткою. Насправді це стародавня Ж. Я взяла її з книжки "Полотняний літопис України" С.Китової. Книга була видана накладом 500 примірників, її важко знайти у паперовому варіанті. Я палко бажаю автору перевидати цю книгу у великому форматі, з великими кольоровими світлинами і гарним накладом. Цікава книжка. Так починається розділ, присвячений написам:

У книзі надаються приклади рушників з цією літерою і висловлюється припущення, що Ж означає "життя", "жити". Щоправда, я не знаю, чи вишивається Ж у рушниках на ікони. Можливо,  мій занадто життєрадісний для цієї мети. Хто зна.

Рушник вже вирушив до інших хазяїв. Бажаю йому дуже-дуже довго прикрашати собою приміщення і тішити очі!