Презентую найбільше намисто у моїй оселі, і воно ж найновіше!
Це "прикраса-до-сорочки-якої-ще-нема". Щоразу, як зберуся справити вишиту сорочку, відволікаюсь на аксесуари до неї. Цього літа захотілось коралі. А то раптом зшию сорочку, а "маст хев" намиста до неї зась. Фантастичне припущення, але..
Вже давно хотілось зробити намисто з полімерної глини. (і спробувати, що воно таке за глина.) Купила її трохи на пробу, та й почала ліпити. Коли не ліпила - вивчала інформацію про роботу з глиною, та задивлялась на світлини з музеїв і аукціонів, а також і на сучасні варіації коралів. Які багаті намиста носили жіночки колись давно! Зітхання по медовому бурштину, перламутровим білим баламутам і писаним
пацьоркам з венеційського скла, здається, сягало місяця у небі. Ночами снилися коралі-різанки рожевого кольору із потемнілими срібними намистинками у формі шипшинок.
А коли ліпила, думала "чому я не купила дошку для пластиліну??"
Після запікання все набиралось на міцну нитку у довільному порядку. Перша низка "на пробу". Потім забажалось три низки, потім п'ять. А я ж хотіла просто спробувати, та бач, "Остапа понесло"...
Всього зроблено п'ять з половиною низок, і перевелось близько 150г червоної полімерної глини з ефектом "металік" . На світлі вона ніжно мерехтить.
Перенизуємо, приблизно за зростом намистин, визначаємо довжину рядка...
У перервах виникає багато питань. Якої довжини низки. Чи додавати намистини-пугвиці. Де їх взяти срібного кольору і форми шипшинок. Чому таких нема у жодній крамниці. Чим їх замінити. Чи існують взагалі якісь правила розташування пугвиць, більш точні, ніж "посередині" і "по бокам". Чи варто взагалі додавати сучасні намистини, які своєю формою чи кольором кричать про те, що це сучасне... (У даному випадку цього не хотілося.)
Після перерви на роздуми, одного вечора намисто методично доробилось.
"Пугвиця" тут лише одна, і то на кінчику, просто для розбиття симетріїї.
Нитка затягнена не впритул, аби прикраса без зусиль змінювала форму. За бажання це можна змінити.
Зав'язки - мотузочки з м'якої в'язальної пряжі. Спочатку мені уявлялись оксамитові стрічки, та вони доречніші, коли намисто багате і важке. Металеві застібки, як і сучасні пугвиці, хай будуть іншим разом.
Від початку і до завершення робота зайняла кілька тижнів, бо на гарячу голову важко вибрати з кількох варіантів навіть такі дрібнички.
Я називаю це намисто "диндики" або "коральки". Для таких, схожих на коралі, прикрас існує кілька назв, як-от "неправдиві коралі", чи сучасне "імітація коралів" ( ще гірше) тощо. Все це було не до вподоби, лише слово "диндики" сподобалось, воно весело звучить.
Намисто приємно цокає, коли перебираєш його у руках, має теплий горобиновий колір, і я його ніжно люблю :)
А на майбутні плани записані, крім усього іншого, і справжні коралі зі срібними пугвицями, і "київські" коралі з блакитної глини. Майбутні плані чомусь завжди роздуваються до якихось нескромних масштабів. Крім гори прикрас, в них записана ще мальована скринька для їх зберігання. Дві.
Після цього, люди добрі, неможливо було не звернути увагу на інші українські прикраси. Можливо, далі буде продовження.
