Передзим'я

 У нас на календарі ніби зима, а навулиці пізня осінь: все якесь сіре, небо заткане товстою  хмарною ковдрою, тумани. Це нагадує книжку Туве Янссон "Наприкінці листопада", задумлива така, пізньоосіння книжечка, одна з моїх улюблених, незважаючи на те, що події там відбуваються приблизно у таку погоду, як зараз. Не хочеться виходити з хати, у інтернеті стільки смачних блогів з семплерами, що просто рай для очей.. І хочеться багато всього, як можна вибрати лише один? У мріях про всі ці скарби шила свого "лонгдога".

Long Dog Samplers "Tyler's Lion"

Мені тут в усіх блоках ввижаються будяки. Подекуди вони у оточенні троянд. Лев ще заздалегідь завдав мені трошки клопоту, бо я хотіла  зробити  його світлим, так би мовити силуетом. ( у вельмишановного Гаррі Тайлера було рядно і з таким левом). Я зробила приблизний вигляд картини з світлим левом, подивилась на неї: лев з головного героя став другорядним персонажем, тож той варіант було не схвалено... Сумно зітхнула, та й вишила все по схемі, ба вже навіть тулуб з недошитою головою виглядав дуже благородно, а коли з'явилась велична голова, їй знайшлось королівське ймення Річард, і чесно, мені вже все подобається. :)

Дивно, коли вишиваєш, і це просто перед очима, хрестики здаються чи затягнутими, чи кривуватими, а на фото вони ввижаються досконалими.

Цей квадратний блок з шипастим будяком дуже гарний,  я пам'ятаю, що вишивала його під  голлівудський вестерн "Річка, з якої не повертаються", і оці кривульки та шипи нагадують мені Мерилін Монро з білявими косами, її співи під гітару, і мандри бурхливою річкою, на плоту, повз ліси з індіанцями і шукачами золота.

Тепер, після того як завершений "другий поверх" картини, треба зробити перерву. Перш за все я накинулась на нехрестикові техніки, взяла до рук свій чорновик і потренувалась:

Вишивала з фотографії, ніби  вгадала шви. Якби це зробити на тонкому льоні, всередині серця було б  мереживо з  великих дірочок. На двонитці великі не зробиш, вона занадто цупка. Мереживо - це безумовно не її призначення.

Роздуми "а що б таке почати старовинне і прегарне" дуже приємні. Семплери.. голландські, американські, англійські, старовинні,  з будиночками, квітками, лебедями, біблійними текстами, з вітрильниками і великими мереживними літерами, маленькими чоловічками, з  широкими ламаними гілками , квакерами, різноманітними цікавими стібочками, вишиті шовком ... Бачите, я в цілковитій розгубленості. Пребираю їх, як великі цукерки у кришталевій цукерниці.

The Cricket Collection , "Not even a mouse" mitten - рукавичка

Моя вишивальна совість легшає з кожною оформленою рукавичкою. Знову  The Cricket Collection , мій рукавичковий фаворит.  Особисто я відразу вирішила, що це хом'як. Він такий вгодований, і кумедна мордочка мидзата-щоката :) Як і його рукавичкові товариші, він  пролежав у коробці пару років незшитий. Зараз там лишилась тільки одна недо-рукавичка, і це дуже добре, що вже одна, а не чотири.
Канва Gamma 14ct, нитки збірні - DMC, Аriadna, Кіровські.. Чеський бісер.
Давно, коли я якраз вишила цього героя (а також ще одну, ніжну рукавичку),  стався казус з нитками.

Чомусь вийшло так, що зелене тло зливається з бантом за вушками хом'ячка. Бант майже не видно! Журба та сум.. Виробник рекомендує вишивати задній фон чудовим мінливо-зеленим овечим шовком, а для тих, у кого в скрині немає цього шовку, пропонує бленд двох номерів DMC. Я вишила цим блендом, і вийшло те що вийшло... Якесь "можливо зелене", "рябе" і незрозуміле. Довелось випорювати, перешивати своїм підбором. Як я можу лишити  героя без святкового бантика?
Позаду рукавиці - тканинка невідомого походження з моїх  запасів. На ній ніби квітнуть зимові троянди, як у оранжереї.

Назва  рукавички "Not even a mouse" здалась мені  дивною. Я подумала, що це рядок з якогось віршика або пісні. Цей рядок знайшовся у вірші  "Twas the Night Before Christmas”  американського письменника Клемента Кларка Мура.  Вперше вірш було опубліковано далекого 1823 року. Про що він? Про ніч напередодні Різдва. Про веселого червонощокого ельфа, і сани, і вісім оленів, подарунки у лантусі і різдвяні шкарпетки над каміном. А у перших рядках вірша згадується мишка:

Twas the night before Christmas, when all through the house
Not a creature was stirring, not even a mouse.

Тобто, у ніч перед Різдвом у будинку западає така сонна тиша, що навіть мишка не порушує її... Це одна з найулюбленіших різдвяних казок у Америці, вона вплинула на формування сучасного образу Санта-Клауса, такого, якого ми знаємо зараз. До того це уявлення було досить-таки туманним.  Я не знала про цю казку - до цього року.
Вже не вперше  незрозуміла назва чи таємничі написи змушують пошукати, що дизайнер мав на думці? Виходить,  рукоділля також збагачує і мої літературні обрії.

The Cricket Collection , "Not even a mouse" mitten

 Не можу знайти хоч якихось відшивів цієї рукавички, може не там шукаю. Хом'ячок такий кумедний. Рожеві вушка, рожеві лапки. Носик також :) Видно, що цей пан  гарно повечеряв у теплій хаті, і зараз тримає лапками десертну ягоду-журавлину, тому мордочка така добра і задоволена. 
Тут просилось зовсім мало бісеру, лише трошки малесенького скромного мерехтіння. Навіть пішла у крамницю і купила малиново-ягідний бісер, він був дуже гарний, але зрештою вибрала інший, рудуватий, як сам хом'ячок.

Long Dog "Tyler's Lion" , перший поверх

Можна сказати, що вишила "перший поверх" дизайну.

Окрім слів, бо ще не вирішила, які саме слова будуть у мене. Можна вишити своє ім'я, місто, гарний вираз з пісні, чи прислів'я, або  алфавіт, або ... доповнити фрагментами з інших "лонгдогів" (але... то будуть вже не Тайлерівські візерунки...)

З літа вишивання цього гіганта стало для мене комфортнішим, бо  моїми умовляннями було зроблено великі планки для мого станка. Я купила сосновий держак, призначений для лопат, грабель  та іншого знаряддя; з нього вийшло дві планки приблизно по 84 см кожна. Була використана майже вся довжина держака, тому число таке "не кругле". Подумала, навіщо скорочувати до круглого числа, коли зайві сантиметри можуть згодитися коли-небудь... Тепер, коли сідаю за раму, відчуваю наче я за кермом якогось комбайна :) Вона така широка!

Бічне натяжіння зробила канцелярськими крабиками, це поки що влаштовує... У мене  невелика висота між планками, навмисно не стала ставити планки на максимальну відстань. Коли закінчую "вечірню" норму семплера, знімаю раму разом  з натягненою вишивкою з ніжок, і, обгорнену захисною тканиною, підвішую на стіну, за кутики рами. Так вона нікому не заважає, і мені спокійніше.

Як хто не знає,  наводжу зображення всього дизайну задля  розуміння масштабів:

Крім великої рами, знадобилось ще дещо.  Паркувати голку на натягненому полотні незручно. Так не хочеться робити нові дірки, особливо  коли зашивка неповна. Може бути, що я десь посередині дизайну, а до бічної межі тканини із добрих 30 см. :[  Мені терміново став потрібен  магнітний тримач для голок, широко відомий у вишивальниць картин-гігантів.

 Я зробила його з великого старого гудзика, фетру, і невеличкого круглого магніту. Магніт має певну товщину і ніби підіймає гудзик над полотном, мені кортіло заповнити ту "щілину", і фетр для цього добре згодився. А до того ж просто чорний гудзик може візуально загубитися. У мене є інші гудзики, світліші, але хотілося саме темний. На зворотній стороні вишивки магніт утримується монеткою :) Поки я спроможусь купити фірмовий "needle minder"  від kelmscott (я там заглядаюсь на пару штук...), мій чорний-пречорний гудзик чудово його заміняє.

Майже звикла вишивати двома руками. Якщо тканина натягнена добре, практично не виникає бажання притримувати її біля голки другою рукою.

Одне сердечко забажалось блакитне. Вишила в 1 нитку, аби не дуже впадало в око.

Все інше шиється у 2 нитки, і якщо я не помиляюсь, картина з'їдає вже третій моток синіх DMC, при тому, що паралельно їсться ще 20м-вий моток Кіровських ниток.

Повернулась до вишивання синього семплера недавно, після кількох місяців перерви. Просто тоді був настрій на коричнево-жовто-червоний квакер, а тепер знову настрій на "синього лева". Це не означає, що той квакер я дошила :) Там треба самотужки підбирати кольори, і це довга справа для мене.

Синенькі пташки, будиночки, квітки і зірки - це відпочинок для очей.

Добре, що почало виглядати сонечко. А то ми вже майже звикли до блідого неба. Отакого:

Половина дерев давно осипалась, друга половина ще осипається жовтими і помаранчевими килимами. Місяць листопад.

Рукавички "Nordic reindeer" та "Arctic rose"

Ура, доробилась пара рукавичок! Новорічні прикраси на  ялинку, дизайн The Cricket Collection.

Вишиті,  спокійно і без нарікань, аж 4 штуки  лежали у коробці майже 2 роки. Лише моя совість нагадувала мені, що перш ніж вишивати ще рукавичок, треба довести до ладу те, що вже є. Нарешті совість і вишивальний форум зрушили справу з мертвого місця, і  руки дійшли до цих двох. У них така ніжна, спокійна палітра, я просто морально відпочивала, коли вишивала .

Коли зшила, завагалась -  чи треба там малесенькі перламутрові гудзики? За дизайнерським задумом, вони мають бути на обох рукавицях.

 От бісеру я нашила вже від себе :}

Прикладала-прикладала всілякі гудзики, здалось, що пара, хоч і неперламутрових,  гарно личитимуть оленю.

Наступного дня я засумнівалась... Пізніше остаточно вирішила, що ті гудзики там "не теє".

Відпорола їх, натомість нашила крижаного бісеру на манжет.

Поки думала, дошила ще трохи хрестиків під "великим пальчиком", бо незашита канва муляла очі.

Незручно вишивати на готовому виробі, та що поробиш, я намагалась охайно.

( Нещодавно, винятково для таких нервових процедур я придбала бавовняні господарські перчатки, звичайнісінькі, світлі.  Бо коли зшиваю таку дрібноту,  аж упріваю від старанності і хвилювання. А коли я ще й думаю про це, долоні упрівають мабуть ще дужче.  =0   Цього разу бавовняні  перчатки на руках стали мені у нагоді, і дуже полегшили моральний стан під час збирання рукавичок. )

Ззаду використала одну і ту саму тканину:

З технічних подробиць: одну з рукавиць зшивала з вивороту і потім вивертала; інша зшита за допомогою біскорнюшного шва без всіляких вивертань, і цим способом, в принципі , теж задоволена. Всередині - "внутрішня рукавичка" з флісу.

Питання ґудзика виникло і у другій рукавиці. Згідно інструкціі, рекомендована  тканина 10ct, ґудзики 1/4 дюйми. У мене канва 14ct (себто рукавички менші), а найдрібніший мій перламутровий ґудзик  навпаки, на 1-2 мм більший ніж треба. Пропорції не такі :/ Тулила я його.. І не тільки його... І навіть бісеринку прикладала, але вона виглядає як одна з тих горошин навколо квітки.

До речі, тут видно, що я таки завершила мою першу шапку. Вона не бездоганна, і я врахую всі її недоліки на майбутнє. Хоч навчилась їх робити, до цього думала, що треба  обов'язково в'язати  по колу, наче шкарпетку.  Що ви хочете, новачок у в'язанні...

 Вирішила остаточно, що з гудзиком в принципі прикольно, але без нього мені трішечки більше подобається :)

Можна вважати, що рукавичкова колекція виросла ще на дві штуки. Здається, ці дві - найулюбленіші, через оці м'якенькі барви ниток.

Ножиці-павичі, осіннє.

Забула похвалитись купованкою. Цієї осені надумала купити собі ще одні ножиці "для панночок", як я їх називаю. (До того в мене були лише одні такі, а саме, класичний золотий лелека від Madeira.)
Блукала-блукала по аліекспресу мабуть з тиждень, вибрала гарненькі ножиці з квіточками, 4 кольори на вибір, зо три дні не могла вирішити якого кольору хочу, аж стомилась. Пішла блукати іншими ножицями, щоб розвіятись, та й сама незчулась як руки замовили ножиці-павичі, найтемніші з палітри. Мені чогось здалось, що вони як рідні для моєї коробки з рукоділлям, байдуже, куплю я інші ножиці чи ні. Посилка прийшла Укрпоштою десь за три тижні. Ножиці брунатні, маленькі, не супергострі,  але здатні перерізати нитку. Оселилися у коробці з печворком... До речі, часто "губляться" на темному дивані. І на темному столі. Взагалі на всьому темному. Треба на них маячок.
Останнього тижня осінь ще була золотою, і це було схоже на тихий рай.

Клумби засипані листям.

Горіхи напівголі, як жовто-зелене мереживо. Оце якраз була та сама дуже-дуже осіння пора, коли бродиш чоботями по листяним килимам, а вони шурхотять дуже гарно. На голову падають листочки. А іноді падають горіхи чи каштани :) Ходиш по містечку з блаженним виразом обличчя як дурник, бо так гарно всюди.

Якщо горіхи сиплять жовтим листям, то клени всяким - зеленим-жовтим-помаранчевим-червоним-брунатним... От коли я була мала, то мабуть це знала, а тепер знаю знов :)))
Може здатися, що у моєму містечку будинки ростуть самі без людей, як гриби у лісі, та це не так, просто я соромлюсь фотографувати людей. А взагалі-то вони десь там. Зліва, чи позаду, чи у дворі.

Інколи такими блуканнями завертаєш на якісь околиці, де ще збереглися різьблені паркани, чи білі хати-мазанки. От там людей майже не видно, а котів скільки й всюди.

Гуляю та й думаю: невже, невже  я живу поруч з оцими вулицями??? Я їх бачу вперше в житті! А оці вулиці якісь знайомі, здається я тут була...еее...у ранньому дитинстві. Як так? Я ж живу за пару кварталів звідси! Я в шоці. 

Кілька днів тому насунулись тумани і холод, дні-сіряки. Такі тепличні особи, як я, здригаються від одної думки про прогулянки. Засядемо в хаті за рукоділлям. Довгобудів просто купа.

Наполеон з малиною

 Зробилась дуже рідкісна справа, а саме - я вдягла вишивку у раму. Треба це робити хоч би раз на півріччя, бо мене совість картає за рулон неоформлених вишивок у шифоньєрі.
Наполеон з малиною з книги Véronique Enginger "Douceurs & gourmandises au point de croix". Побачила його у когось з блогопанянок майже три!!! роки тому, слина потекла, промовила "ОООООО......!!!" .  Коржики, заварний крем, солодка малинка, м'ятні листочки.... Блюдечко мальоване...
Відрізала шмат темного льону, купованого у крамниці "Мережка", зібрала нитки DMC, почала...

Думала, що воно розмірами як велика тарілочка, але весь тортик легко помістився у п'яльцях, тому це швидше блюдечко. Малина за розмірами майже як справжня.

Блакитні кутики було вирішено вишити трохи інакше, ніж у книзі, бо там дизайн явно прямокутний, а я захотіла квадратний. Напис французькою "Millefeuille aux framboises" взагалі не вишивала. Він не влізав у мій умовний квадрат.

Після вишиття пролежав тортик більше двох років захований у рулончик... Нещодавно залізною рукою придавила жадобу, і пішла замовляти 1-2 рами для пари вишивок. Тортик був претендент номер перший. Заплуталась у різноманітті коричневих багетів. Відкинула варіянт з блакитним багетом, бо з блакитною рамою блакитне блюдце і трояндочки загубляться. Радісно вибрала рожевий багет.

Мені здалось, що рожевий добре личитиме малині.
Паспарту взагалі не захотіла, з самого початку. Картина невеличка, але все одно "смацьненька". Така собі маленька радість :))

Це я фотографувала прохолодного ранку, коли сонце ще не піднялося високо, а у садку якраз зламалась одна гілочка жоржини. Цей кущ вже давно цвіте, коли інші тільки розгортають першу квітку.

Повісити хочеться у своїй спальні. Біля майбутньої полиці : - >

Жовтень, яблуко з клаптиків

Нарешті можу показати хоч би одну завершену клаптикову штуку. А то в мене і наволочка на подушку недороблена, і блоки зоряні пошиті (для тренування) , а закінченого чогось з клаптиків не було. Саме такого закінченого, до чого можна вжити слово "печворк". Я записалась на сумісне пошиття на форумі, але не встигла закінчити вчасно свою штуку. Тема - хапалки (чи то "прихватки") у настрої осінніх дарів. У мене на кухні з хапалок  - лише одна рукавиця, тому я недовго мудрувала, мама впадає за яблуками, і я  вирішила зробити червонясте яблучко, і до купи спробувати блок "колодязь". Червоні, рожеві, жовті тканини вигребла всі які були, оце тут представлені всі різновиди, які в мене є. Я зрозуміла, що їх малувато. До цього мені здавалось, що пакет цих тканин - це вже багатенько :)

 

Ширина смужок у "колодязі" неоднакова... Аби все було ідеально, треба вирівнювати квадрати щоразу після пришивання кожних 4 смужок. А у мене немає лінійки для печворку. Канцелярськими лінійками це не дуже зручно, я взагалі з ними намучилась при розкроюванні, бо вони ковзають по тканині, а інколи ніж на них залазить лезом, а я його люблю, бо лезо дороге і взагалі ніж прикольний.

У мене загалом небагато інструментарію для печворку, оскільки я ще новачок. Зацікавилась словом "печворк" лише цього літа... Шила й то нитками муліне, бо там були підходящі кольори.

 Махнула рукою на бездоганність смужок, все одно у мене врешті мала бути криволінійна фігура "яблучком".

Наповнювач- два шари слімтексу 100. Раптом одного шару буде замало, і я обпечу руку коли хапатиму цим гарячу каструлю? Вийшло  пухке. Я хотіла ватин, але не знайшла його у місцевих крамницях.   :[

Задня сторона у класично-кухонну клітинку.

Все шила руцями, довго :\ Листочок було вирішено не робити, бо, по-перше, не хотілось тут ніякого зеленого кольору, а по-друге, він там непотрібен, коли зриваєш справжнє яблуко з гілки, листочків на ньому немає.

Треба ще яблучок нашити у компанію, тільки простіших, я гарні ідеї побачила у інших панянок, що встигли пошити завдання вчасно.

Навулиці починається золота пора! Горіхи зараз дуже гарні, тиждень тому вони були ще цілком зелені, і сипали горішки на траву,  п'ять діб тому стали жовтувато-зеленкуватими, а зараз майже жовті! Така краса, коли велике жовте дерево сипле листя за вікном!

По місту ходиш, милуєшся тими деревами, клумбами і будинками з оранжевої цегли.

Подекуди палять багаття, і димом пахне. Я ще сливи і чорнослив зриваю з гілок, не можу пройти повз них просто так.

Цвітуть помаранчеві чорнобривці, рожеві і фіолетові хризантеми, жоржини. Хмари набігають.

Вчора було сонце після дощу, і до всього додалися ще мерехтливі калюжі. Особисто я була від них в захваті. Я колись не любила гуляти  мокрими шляхами, а потім придбала гумові чоботи, і раптом калюжі стали подобатись :)))

Тільки шапку треба зв'язати, бо в мене її чогось нема, а вітер частенько налітає прохолодний. По мальовничим дорогам треба ходити у пальто, модному капелюшку, і чобітках на підборах... І у перчатках. Жовтих :) Ну, мені так здається. Придивляюсь до перчаток у інтернеті.

 

 Запахи, кольори, сонце й дощ, листя від вітру шумить, шумить і осипається!

 Так, що там у мене є осіннього з рукодільних довгобудів? Такий прекрасний настрій осені треба надати і своїй оселі. Піду перерию свої коробочки. Я цілий місяць все щось наче роблю - шила новорічні прикраси, замовляла раму для вишивки, в'язала шапку, вишивала синій семплер, і маленький квакер, і серветку, і ще щось, "потроху усюди", і показати готового майже нема, все якось у процесі..