середа, 25 жовтня 2017 р.

Ножиці-павичі, осіннє.


Забула похвалитись купованкою. Цієї осені надумала купити собі ще одні ножиці "для панночок", як я їх називаю. (До того в мене були лише одні такі, а саме, класичний золотий лелека від Madeira.)
Блукала-блукала по аліекспресу мабуть з тиждень, вибрала гарненькі ножиці з квіточками, 4 кольори на вибір, зо три дні не могла вирішити якого кольору хочу, аж стомилась. Пішла блукати іншими ножицями, щоб розвіятись, та й сама незчулась як руки замовили ножиці-павичі, найтемніші з палітри. Мені чогось здалось, що вони як рідні для моєї коробки з рукоділлям, байдуже, куплю я інші ножиці чи ні. Посилка прийшла Укрпоштою десь за три тижні. Ножиці брунатні, маленькі, не супергострі,  але здатні перерізати нитку. Оселилися у коробці з печворком... До речі, часто "губляться" на темному дивані. І на темному столі. Взагалі на всьому темному. Треба на них маячок.
Останнього тижня осінь ще була золотою, і це було схоже на тихий рай.


Клумби засипані листям.


Горіхи напівголі, як жовто-зелене мереживо. Оце якраз була та сама дуже-дуже осіння пора, коли бродиш чоботями по листяним килимам, а вони шурхотять дуже гарно. На голову падають листочки. А іноді падають горіхи чи каштани :) Ходиш по містечку з блаженним виразом обличчя як дурник, бо так гарно всюди.



Якщо горіхи сиплять жовтим листям, то клени всяким - зеленим-жовтим-помаранчевим-червоним-брунатним... От коли я була мала, то мабуть це знала, а тепер знаю знов :)))
Може здатися, що у моєму містечку будинки ростуть самі без людей, як гриби у лісі, та це не так, просто я соромлюсь фотографувати людей. А взагалі-то вони десь там. Зліва, чи позаду, чи у дворі.


Інколи такими блуканнями завертаєш на якісь околиці, де ще збереглися різьблені паркани, чи білі хати-мазанки. От там людей майже не видно, а котів скільки й всюди.


Гуляю та й думаю: невже, невже  я живу поруч з оцими вулицями??? Я їх бачу вперше в житті! А оці вулиці якісь знайомі, здається я тут була...еее...у ранньому дитинстві. Як так? Я ж живу за пару кварталів звідси! Я в шоці. 


Кілька днів тому насунулись тумани і холод, дні-сіряки. Такі тепличні особи, як я, здригаються від одної думки про прогулянки. Засядемо в хаті за рукоділлям. Довгобудів просто купа.



вівторок, 17 жовтня 2017 р.

Наполеон з малиною



 Зробилась дуже рідкісна справа, а саме - я вдягла вишивку у раму. Треба це робити хоч би раз на півріччя, бо мене совість картає за рулон неоформлених вишивок у шифоньєрі.
Наполеон з малиною з книги Véronique Enginger "Douceurs & gourmandises au point de croix". Побачила його у когось з блогопанянок майже три!!! роки тому, слина потекла, промовила "ОООООО......!!!" .  Коржики, заварний крем, солодка малинка, м'ятні листочки.... Блюдечко мальоване...
Відрізала шмат темного льону, купованого у крамниці "Мережка", зібрала нитки DMC, почала...


Думала, що воно розмірами як велика тарілочка, але весь тортик легко помістився у п'яльцях, тому це швидше блюдечко. Малина за розмірами майже як справжня.


Блакитні кутики було вирішено вишити трохи інакше, ніж у книзі, бо там дизайн явно прямокутний, а я захотіла квадратний. Напис французькою "Millefeuille aux framboises" взагалі не вишивала. Він не влізав у мій умовний квадрат.


Після вишиття пролежав тортик більше двох років захований у рулончик... Нещодавно залізною рукою придавила жадобу, і пішла замовляти 1-2 рами для пари вишивок. Тортик був претендент номер перший. Заплуталась у різноманітті коричневих багетів. Відкинула варіянт з блакитним багетом, бо з блакитною рамою блакитне блюдце і трояндочки загубляться. Радісно вибрала рожевий багет.


Мені здалось, що рожевий добре личитиме малині.
Паспарту взагалі не захотіла, з самого початку. Картина невеличка, але все одно "смацьненька". Така собі маленька радість :))


Це я фотографувала прохолодного ранку, коли сонце ще не піднялося високо, а у садку якраз зламалась одна гілочка жоржини. Цей кущ вже давно цвіте, коли інші тільки розгортають першу квітку.



Повісити хочеться у своїй спальні. Біля майбутньої полиці : - >








субота, 14 жовтня 2017 р.

Жовтень, яблуко з клаптиків

Нарешті можу показати хоч би одну завершену клаптикову штуку. А то в мене і наволочка на подушку недороблена, і блоки зоряні пошиті (для тренування) , а закінченого чогось з клаптиків не було. Саме такого закінченого, до чого можна вжити слово "печворк". Я записалась на сумісне пошиття на форумі, але не встигла закінчити вчасно свою штуку. Тема - хапалки (чи то "прихватки") у настрої осінніх дарів. У мене на кухні з хапалок  - лише одна рукавиця, тому я недовго мудрувала, мама впадає за яблуками, і я  вирішила зробити червонясте яблучко, і до купи спробувати блок "колодязь". Червоні, рожеві, жовті тканини вигребла всі які були, оце тут представлені всі різновиди, які в мене є. Я зрозуміла, що їх малувато. До цього мені здавалось, що пакет цих тканин - це вже багатенько :)
 

Ширина смужок у "колодязі" неоднакова... Аби все було ідеально, треба вирівнювати квадрати щоразу після пришивання кожних 4 смужок. А у мене немає лінійки для печворку. Канцелярськими лінійками це не дуже зручно, я взагалі з ними намучилась при розкроюванні, бо вони ковзають по тканині, а інколи ніж на них залазить лезом, а я його люблю, бо лезо дороге і взагалі ніж прикольний.


У мене загалом небагато інструментарію для печворку, оскільки я ще новачок. Зацікавилась словом "печворк" лише цього літа... Шила й то нитками муліне, бо там були підходящі кольори.
 Махнула рукою на бездоганність смужок, все одно у мене врешті мала бути криволінійна фігура "яблучком".


Наповнювач- два шари слімтексу 100. Раптом одного шару буде замало, і я обпечу руку коли хапатиму цим гарячу каструлю? Вийшло  пухке. Я хотіла ватин, але не знайшла його у місцевих крамницях.   :[
Задня сторона у класично-кухонну клітинку.


Все шила руцями, довго :\ Листочок було вирішено не робити, бо, по-перше, не хотілось тут ніякого зеленого кольору, а по-друге, він там непотрібен, коли зриваєш справжнє яблуко з гілки, листочків на ньому немає.
Треба ще яблучок нашити у компанію, тільки простіших, я гарні ідеї побачила у інших панянок, що встигли пошити завдання вчасно.
Навулиці починається золота пора! Горіхи зараз дуже гарні, тиждень тому вони були ще цілком зелені, і сипали горішки на траву,  п'ять діб тому стали жовтувато-зеленкуватими, а зараз майже жовті! Така краса, коли велике жовте дерево сипле листя за вікном!


По місту ходиш, милуєшся тими деревами, клумбами і будинками з оранжевої цегли.
Подекуди палять багаття, і димом пахне. Я ще сливи і чорнослив зриваю з гілок, не можу пройти повз них просто так.


Цвітуть помаранчеві чорнобривці, рожеві і фіолетові хризантеми, жоржини. Хмари набігають.


Вчора було сонце після дощу, і до всього додалися ще мерехтливі калюжі. Особисто я була від них в захваті. Я колись не любила гуляти  мокрими шляхами, а потім придбала гумові чоботи, і раптом калюжі стали подобатись :)))


Тільки шапку треба зв'язати, бо в мене її чогось нема, а вітер частенько налітає прохолодний. По мальовничим дорогам треба ходити у пальто, модному капелюшку, і чобітках на підборах... І у перчатках. Жовтих :) Ну, мені так здається. Придивляюсь до перчаток у інтернеті.
 
 Запахи, кольори, сонце й дощ, листя від вітру шумить, шумить і осипається!
 Так, що там у мене є осіннього з рукодільних довгобудів? Такий прекрасний настрій осені треба надати і своїй оселі. Піду перерию свої коробочки. Я цілий місяць все щось наче роблю - шила новорічні прикраси, замовляла раму для вишивки, в'язала шапку, вишивала синій семплер, і маленький квакер, і серветку, і ще щось, "потроху усюди", і показати готового майже нема, все якось у процесі..