Перша бісерна силянка

Колись давно я копалась у інтернеті і мені сподобались картинки бісерних силянок. Такі стильні. Вони не властиві нашій Слобожанщині, та я забажала їх собі.

Подивилась у інтернеті, як же їх плести. Змалювала схему з фотографії. Почала плести.
Тільки силянку я вибрала не дуже просту як для новачка. Я мудрувала і так і сяк, а не второпала, як його сплести за один раз. Вгорі там хитровигадані вензелі. Або ж мені так здавалося, як новачку без досвіду. Тож я розбила це на два етапи. Перший етап - плету широку частину з квіточками, а коли сплету її повністю, тоді другий етап - плету по верху ще рядочок вензелів.

Фактично, перший етап іде прямою стрічкою, а другим етапом відбувається стягування силянки в дугу. Я не доробила це до кінця, бо якоїсь миті все порвалося! Невдала ідея.
Висновок: дугою треба робити відразу з першого етапу!

Сіла за схему і трохи переробила алгоритм. Всю силянку плету наново.
Перший етап відразу вийшов дугою :)
Другий етап..

Нитка- нейлон. Бісер чеський.
З вузликами трохи напартачила, їх видно, коли знати знати де шукати. 
Зробила зав'язки з муліне (здається, ПНК Кірова). Заплела косичками, а на китиці додала жовтого кольору для краси. 

Бісерна силянка. 2016 рік.

Золотавий бісер гарнюній, і тьмяніє з плином часу, і тому побоююся часто вдягати цю річ, і загалом витягати на світ Божий з коробки. У цьому сенсі непрозорий бісер має деякі переваги. 

Сага про силянку клинцями.

Етапи силянки:
Бадьоро плету і радію сонечку.

Їду до іншого міста і беру з собою плетиво - але забуваю взяти намисто, з якого тибрю грановані  намистини на кутики. У коробці є кілька штук про запас, але того мало. Як результат - діло зависло за пару рапортів до кінця, бо намистини у коробці скінчилися. 
Повертаюся у Харків і доплітаю, ура!

Була я рада поки не подивилась майстер-клас по силянкам на ютубі, де майстриня каже, що краще брати нитку Tytan 60. А я плела на Tytan 100. От же дідько, щоб його!...
Шукаю у крамницях Tytan 60. Ніде нема! Навіть у "Чарівна мить". 
Їду до батьків, у інше місто. Там всього дві рукодільні крамниці, і там ця нитка є! Тільки чорна. Купляю щоб було. 

Довго і нудно думаю над силянкою - переробляти чи ні? Там лишилися тільки зав'язки, кінцевий так би мовити, крок, а я все вагаюся... 

І от вирішила - переплету... Чого на неї витріщатися вже три тижні та без діла? Наша пісня гарна й нова, починай з початку.

Переплела наново:

Зав'язки зробила крученими мотузочками з муліне Madeira. У мене тут обмежені запаси ниток... зазвичай для таких речей я беру кіровські.

...А потім ще трохи переплела у одному місці, бо знайшла помилку.

Я замахалася переробляти. Вже загубила лік тим переробкам. А що удієш, коли то одне муляє, то інше муляє. 

Аж ось здається, все добре. 

Ну хіба саме плетіння криволапеньке, бо практики малувато. :)

Силянка з бісеру

 Позавчора почала!

Власне, я думала про неї ще два-три тижні тому, тільки загрузла на першому ж рапорті, а причина у намистинах, яких у мене не було. Можна обійтися без них, просто замінити бісером чи склярусом, а мені хотілося гранованих намистин.
(тільки сьогодні дізналася, що правильно казати саме "гранованих"! )
Я бачила декілька варіантів цієї силянки у різних майстрів, і мені найбільше до вподоби з намистинками на зубчиках. 

Задля них я обійшла всю блошинку двічі, купила за 10 гривень намисто з чорного скла і бісеру, і безсоромно розрізала його. Совість трохи гризе мене, але гадаю, що я потім доповню нестачу моїм бісером - і зберу намисто знову. Можливо, вийде гарний комплект у парі з силянкою.
На Аліекспресі були чорні намистини потрібного розміру і форми, але поки вони дійдуть до нас, мине три тижні. Я ще думала про рукодільні офлайн крамниці нашого міста, правда, інтернет показав, що підходящі намистинки є тільки у одній, і коштують 3 гривні за штуку. Гм. 

Також довелося замінити бісерну нитку на чорну, а то ж я починала нанизувати на бежеву, а її трохи видно на поворотах. Бежева нитка лишилася ще з першої силянки, яку я робила сто років тому. 
А оскільки я вже сто років не робила бісерних прикрас, я підзабула, що не треба сильно натягувати нитку. У першому рапорті (праворуч) аж видно, як криво ліг візерунок, це якраз через мої старання "добре" натягти. 

Пісня дня 💗 :

Диндики

Презентую найбільше намисто у моїй оселі, і воно ж найновіше!

 Це  "прикраса-до-сорочки-якої-ще-нема". Щоразу, як зберуся справити вишиту сорочку, відволікаюсь на аксесуари до неї. Цього літа захотілось коралі. А то раптом зшию сорочку, а "маст хев" намиста до неї зась. Фантастичне припущення, але..

Вже давно хотілось зробити намисто з полімерної глини. (і спробувати, що воно таке за глина.) Купила її трохи на пробу, та й почала ліпити. Коли не ліпила - вивчала інформацію про роботу з глиною,  та задивлялась на світлини з музеїв і аукціонів, а також і на сучасні варіації коралів. Які багаті намиста носили жіночки колись давно! Зітхання по медовому бурштину, перламутровим білим баламутам і писаним пацьоркам з венеційського скла, здається, сягало місяця у небі. Ночами снилися коралі-різанки рожевого кольору із потемнілими срібними намистинками у формі шипшинок. 

А коли  ліпила, думала "чому я не купила дошку для пластиліну??" 

Після запікання все набиралось на міцну нитку у довільному порядку. Перша низка "на пробу". Потім забажалось  три низки, потім  п'ять. А  я ж хотіла просто спробувати, та бач, "Остапа понесло"...

Всього зроблено п'ять з половиною  низок, і перевелось близько 150г червоної полімерної глини з ефектом "металік" . На світлі вона ніжно мерехтить.

Перенизуємо, приблизно  за зростом намистин, визначаємо довжину  рядка... 

У перервах виникає багато питань. Якої довжини низки. Чи додавати намистини-пугвиці. Де їх взяти срібного кольору і форми шипшинок. Чому таких нема у жодній крамниці. Чим їх замінити. Чи існують взагалі якісь правила розташування пугвиць, більш точні, ніж "посередині" і "по бокам".  Чи варто взагалі додавати сучасні намистини, які своєю формою чи кольором кричать про те, що це сучасне...  (У даному випадку цього не хотілося.)

Після перерви на роздуми, одного вечора  намисто методично доробилось.

"Пугвиця" тут лише одна, і то на кінчику, просто для розбиття симетріїї.

Нитка затягнена не впритул, аби прикраса без зусиль змінювала форму. За бажання це можна змінити.

Зав'язки - мотузочки з м'якої в'язальної  пряжі. Спочатку мені уявлялись оксамитові стрічки,  та вони доречніші, коли намисто багате і важке.  Металеві застібки, як і сучасні пугвиці, хай будуть іншим разом.

Від початку і до завершення робота зайняла кілька тижнів, бо  на гарячу голову важко вибрати з кількох варіантів навіть такі дрібнички.

Я називаю це намисто "диндики" або "коральки". Для таких, схожих на коралі, прикрас існує кілька назв, як-от "неправдиві коралі", чи сучасне "імітація коралів" ( ще гірше) тощо. Все це було не до вподоби, лише слово "диндики" сподобалось,  воно весело звучить. 

Намисто приємно цокає, коли перебираєш його у руках, має теплий горобиновий колір, і я його ніжно люблю :)

А на майбутні плани записані, крім усього іншого, і справжні коралі зі срібними пугвицями, і "київські" коралі з блакитної глини. Майбутні плані чомусь завжди роздуваються до якихось нескромних масштабів. Крім гори прикрас, в них записана ще мальована скринька для їх зберігання. Дві.

Після цього, люди добрі, неможливо було не звернути увагу на інші українські прикраси. Можливо, далі буде продовження.