Ножиці з Алі

Аліекспрес мене звабив. Два павича! Як можна не замовити таку цікавинку? І до всього, у мене ще не було ножиць веселкового кольору. Фотографувати їх важко...Кольори міняться на осонні, фотоапарат чи смартфон дуріє від переливів. В іншому я дуже вдоволена! Леза гострі, кінчики вузькі, самі ножиці скажімо так середнього розміру (12,6 см). Якщо прискіпуватися, то є маленькі нюанси на шві по периметру, та зрештою що ж ви хочете за таку ціну. Я помітила це тільки тому, що ретельно оглянула ножиці для написання відгуку на Алі. А так я беру їх у руки і милуюся, як той Голум з його "золотцем".

Ще один лелека у колекцію, сріблястий. Відмінність від класичних "лелек" у тому, що у цього обидві ноги на одному кільці. (у лелеках від Madeira ноги на різних кільцях). І ще на них смачна ціна, я і взяла. Висотою 9 см. Наразі це наймініатюрніші ножиці у "колекції". По шву є пара зазубрин, кінчики лез не такі вузькі, як у мадейрівських, і загалом леза коротші, хід ножиць досить тугий. Вимагають маячок! Інакше загубляться. 

І життя-буття: городи!

Персики - смакота цього літа! Абрикосів мало вродило, а персиків добряче, правда ми до них часто прикладаємось і майже всі поїли:

 
Ходили по гриби, добряче находилися, позбирали головою павутиння і погодували кусючих мух :)

Це мабуть вперше побачила плоди конвалії. Високо над головою хитаються верхівки сосен і запаморочливо пахне хвоя. Гарно!

Гриби... трохи знайшли, на суп :)

Кінець літечка

 Серпень найспекотніший місяць літа, а якщо зважити на те, що у серпні майже немає дощів, то ще й найсухіший.

 Коняча ферма. Десь там мале лоша, йому  тиждень від народження, ховаєтся за ненькою. Знайдете?

 Обабіч лісу. Луговина з будяками. А там далі майже біла луговина з деревієм (рос. тысячелистник). Неподалік березовий гайок, там сховалась череда корів разом з пастухом. Але на фото цього не видно, будяки - головні діючі особи. Висотою у людський зріст, запечені сонцем.

Трохи далі місцевість з коров'яками. Вони вище людини. Ті, що мого зросту, я понюхала, пахнуть чудово, як садові квіти!

 Кручені паничі дуже люблять тепленьку хмарну погоду.

 Радощі життя. Вареники з сиром :))

 Невеличкі святкування у невеличкому містечку на День Незалежності.
Знаєте, на мій смак, костюми закороткі, я б вибрала варіянт аж до п'ят, але у коротких мабуть зручніше танцювати?

Кілька гладіолусів хиляться додолу і потребують підпору, і дивляться не в той бік, всі як один показують стежці лиш спину. Або стежка не там де треба , або гладіолуси :) Про герань ми забули, а їй і добре.

 Солодкі радощі городу. Недалеко пасіка, та й оси залітають, треба їсти обачно.

 Помідорчики ще є. Їхній сезон доходить кінця.

 Городи наполовину прибрані. Картопля викопана. Баштан з огірками і кавунами заріс бур'яном. У селі частенько так вирощували кавуни і дині. Бур'яни захищають від надмірного сонця, і буває від крадііїв.

    Попід ліщиною нападало чимало горішків, вони легко відділяються руками від гілок. Можна збирати.

Тим часом Бузкова вуличка поволі росте. Може навіть скінчу до кінця року.

Весна-літо

Літопис у світлинах.

З першого погляду видно,що  місяць березень! Сніг розтанув ще до середини місяця, більше не випадав.

Інше місто. Якось вранці виглянула за вікно і зачарувалась. Десь навпроти має бути багатоповерховий будинок, далеко внизу- дорога, а вгорі - сонце. Теоретично.

До самого квітня трава роздумує, рости або почекати? Пейзажі незмінні кілька тижнів поспіль. Досі холодно.

 У середині квітня  трава вирішує рости!

Вулиця на самому краєчку Харкова. Куди тільки не заведе безвинна прогулянка!

Один з улюбленіших краєвидів - вечірнє, нічне, дощове місто. Людина може нескінченно дивитися на палаючі вогні, падаючу воду, і на інших людей, що метушаться у своїх справах.

На Великдень і Проводи пекла паски. Одну брала у поїздку.

 Паска накривалась незавершеним рушником. Не знаю, чи так можна?

Травень, Проводи. Розкішна галявина обабіч цвинтаря.

Трава прекрасна, можна випасати курей. Вони бідолашні, мабуть, зроду не бачили такої. Також кури схвалили попіл від багаття.

 У малині всюди  ростуть гриби.

Під грушею - хащі самосійного часнику і заодно квітник :)

У колесі накопичилась вода після дощів, бджоли залітають напитися, а ящірка просто ховається.

Харків, вулиця Велика Гончарівська.
Читали "Сватання на Гончарівці" Григорія Квітки-Основ'яненко? Можливо, це і було раніше село Гончарівка під Харковом. Зараз це вже частина міста.

 Кінець травня, містечко у трояндах і півниках.

 Червень. На городи любо дивитися, хоч городина ще невисока.

В квітниках  триває  перша хвиля цвітіння троянд.

 Липень. Соняхи вище людини, на купі навозу самі по собі виросли петунії і почуваються чудово.

 Час збирати агрус і смородину :)

Про пори року, які вибивають рукодільницю з графіків

Пригадую, що обіцяла самій собі щось закінчити  за термін у два тижні, ще на початку весни, але мабуть будувати плани виходить краще, ніж їх дотримуватися.
Весна - це така пора, яка рішуче витісняє з голови вишивальниць усілякі думки на кшталт "сьогодні вишию норму у 300 хрестиків а може і більше". Просто неможливо не роздивлятися, не нюхати, не радіти всьому буйному цвітінню, пташкам, комашкам, котам. Тепер рукодільні плани виглядають так: "хоч би вишити що-небудь сьогодні, якщо встигну до того, як засну".

Умовно поділяю весну на невеличкі сезони за палітрами цвітіння. Кінець квітня, пора зеленої трави,  квітучих грушок, вишень і тюльпанів:

Всі порпаються на городах та садибах, наче ті мурашки. Весело і бадьоро, бо ж як іще можна копирсатися у пахучій землі такого сонячного дня, коли у білих вишнях гудуть бджоли, а сусіди палять багаття.

Початок травня - цвітуть яблуньки та грушки, каштани, починає цвісти бузок.
Білий цвіт осипається, і ви ходите по доріжкам, усипаним пелюстками, наче на якомусь урочистому святі.

Повільними кроками равлика просувається шоста секція ковдри-Циганки... Це - найважчий блок у секції, сподіваюсь скоро зібрати докупи всю секцію, а то я її розтягла на два місяці :/ Чесно, не можу зосередитись на ковдрі у хаті, коли надворі все таке дивовижно пречудове і зелене.

Середина травня - до запашного бузку додаються ще акації:

Між іншим, нарешті нашиваються ґудзики на бородатий довгобуд - гольницю, якій хто-зна скільки років. Бо у ті хвилини, коли я  займаюся печворком, я враз згадую, як мені набридло колоти пальці кравецькими булавками, коли я шукаю їх у паперовій коробці (а їх там 1000 штук , причому безладом, тому вони нагадують їжака).

Ще думаю над остаточним виглядом.

Третя декада травня - квітнуть трояндочки, півники, півоніїї. Пахне бузиновим цвітом.

Потрошку вишивається картина "Бузкова вуличка".
Прогулянки на велосипеді дають змогу дістатися найдальших околиць містечка, де я не була взагалі ніколи у своєму житті. Щоправда, на цих околицях, цілком можливо,  відсутня пристойна дорога :[
Дуже популярні  рожеві шипшини. Вони ростуть на кожній вулиці мінімум по кілька штук.
Трапились лише кілька жовтих, пара білих , і одна майже фіолетова!

Як я вже зазначала, рожеві троянди буквально куди не плюнь..
Хати часто попід кронами дерев. Великих і велетенських. Вразилась їх розмірам. А коли вулиця давно знайома, то ходиш ніби поруч з ними - а не помічаєш цього. 

Деякі хати просто сховані у хащах саду.

Починається сезон солодких черешень і полуниць, а отже, вельмишановне паньство, починається і літо!

А потім від довгих прогулянок у захопленої мандрівниці пошкодилось коліно, і от воно досі видужує. 😑

(то ненажерливий кролик  у кущах)...