четвер, 14 вересня 2017 р.

Бабине літо

Влітку я надумала зробити серветочку на своє підвіконня, для краси-милування. Вибрала так зване югославське вишивання, бо саме тоді мене занесло в цю тему якимись незбагненними шляхами інтернету. Ялиночки сподобались... але це не буде серветка на новорічну тему. Оці ялинки - літні. Ростуть на піщаному грунті (на канві кольору льону :) У нас не так далеко справді ростуть хвойні ліси буквально на пісках. Згадала, і аж захотілось туди. Там так цікаво і сонячно.
Садки радують наїдками. У нас навіть персики ростуть. Сорт такий, що вони лише жовтуваті. У знайомих  ростуть інші - червоні, рожеві, та смак інший.

Бджоли та оси дзижчать біля солодких виноградних лоз.


 Аж по кілька штук залізають всередину виноградини, і п'ють  =)


Яблук, слив  багато... Грушки теж були, та їх пора вже майже проминула.


 Дарма, що у сусідів росте, все одно ж гарне! :)


 Брешу, слив не просто багато, а дуже багато! Всюди бачила зламані від ваги слив великі  гілки, просто на всіх сливових деревах! Йду вулицею і думаю "ото скільки варення можна б наробити з того, що розсипано у траві !"


Зараз господарі прибрали ті поламані гілки, і залишилась їх лише половина - ті, які ще тримаються на підпорах.


Люблю отакі вулиці, де рослини утворюють арки над доріжками.


Погода майже спекотна. Хоч бери та засмагай.

Мабуть, я таки велика балакуха. Чомусь у мене не виходить поки що показувати лише рукоділля. Швидше виходить "що бачу, те й співаю".

P.S. А троянда Полька змінила колір ще дужче - з похолоданням, яке було перед бабиним літом, вона  перефарбувалась у блідо-рожевий, з крапочками! А була ж абрикосова!


неділю, 10 вересня 2017 р.

Як я на виставку сходила

У кінці серпня - на початку вересня вибралась у центр міста Харків, поблукати по виставці. Проводили її місцевий вишивальний клуб "Успех" і торгова марка "Нова Слобода". Фото зроблені на мильницю, тому кадри неідеальні (а сяйво бісеру і металіку взагалі не передалось :(   ) 

Цікаво, цікаво, пані та панове, побачити  власними очима всілякі штуки, до яких сама ще не торкалась, але планувала спробувати. Наприклад, бісером вишивати... Або шовковими стрічками...

А ще поглянути на великі картини. Здається, "Хаедів" було один чи два. (був відомий "Train of dreams" з дракончиками, але його не покажу, бо фото дуже зблискує).  

Біля оцих великих довго ходила...
Дуже-дуже великих цього разу не було. Голден кіт взагалі не бачила. Здивувалася, що анкорівські поля не такі й великі як мені вважалось. Біс його знає, може й собі одне вишити?


 Це просто цяця. Атласна сукня - вау!...


Добре, що можна мало не втупитись у картину  носом, і дивуватись цікавим дрібницям - якої величини хрестики, як  акуратно вишито, як натягнуте, чи просвічує розмітка олівцем (на жаль, це теж трапляється), і які кольори використовуються  - здається, вони нетутешні, а відійдеш, та окинеш оком всю картину - та ні, все вірно і гарно.
З "Нової Слободи" заглядалась на оці симпатяжки:



 Показала зовсім не все, лише дещо...

Вийшла навулицю, обтяжена новими хочухами :) Погода чудова. Оце такий краєвид на шматочок Хатобу, праворуч видко відчинені двері на виставку. Сонечко сяє, квітки палають кольорами. Чутно, як шумлять машини  ліворуч на вулиці Сумській, гомонять люди, дзюрчать  водограї перед Хатобом :)))
Треба частіше ходити на виставки.