четвер, 8 грудня 2022 р.

Гарбуз і рушник

На цей Хелоуін я згадала, що торік починала хелоуінську дрібничку, і не дошила. А вже минув рік! Дизайн такий маленький, мені стало соромно. Буквально, там було вишито менше половини, я навіть приготувала бісер заздалегідь, ще 2021го року, і успішно про нього забула. Підбирала бісер наново, а потім десь у лівій бляшанці знайшла торішній підбір, і так здивувалась... У листопаді я дошила "гарбуз", от хвалюся.

Вишито на звичайній чорній канві, нитки DMC і CXC, бісер Presiosa. Ґудзик з моїх запасів. 

Я не вишивала з 24 лютого. 

І мене видалили з вишивального чату у Телеграм, бо я мало там писала про саму себе. Не про вишивання, а саме про себе. Спочатку я здивувалась і обурилась, а потім подумала - адже якщо мене знову допустять у цей чат, мені доведеться про себе розповідати, а я такого не люблю, вибачте. Такого правила раніше і не було. Тому я вирішила не проситися туди знову, і якщо подумати, старі-добрі вишивальні форуми і новомодні ютуб-канали мені більше до вподоби. А ще я зовсім забула про інстаграм. 

Знаєте, хочеться почати якесь таке цікавеньке вишивання, а що - не знаю. Що я обіцяла родичам і подрузі? Ні, не картину... тобто я її ніби як обіцяла, але я жадібна до своїх вишиваних картин, дуже. Я обіцяла візерунчаті нашивки на готову хлопчачу сорочку (щоб зробити з неї типу вишиванку), я обіцяла маленький рушничок на великодній кошик. І я вже який рік сама собі докоряю через те, що не маю своєї вишиваної сорочки. А ще я хотіла яскравий великий рушник, бо великого рушника з ластівками я подарувала, і мені хочеться щось таке саме - або й краще. А поки я міркую, я вирішила розпустити новий рушник, там буквально крапелька вишита, але все діло стало на місці як укопане ще кілька років тому. Просто мені не подобається колір нитки, її товщина, товщина самого полотна. Нитка занадто товста, та це було б нічого, якби тканина не була така тонка, що крізь неї просвічують мої пальці і протяжки з вивороту. Доведеться пошукати якесь інше полотно, бажано цупке конопляне або лляне, а де його шукати... Якщо працювати з тим, що маємо, то на моєму полотні можна вишивати хрещатиком і робити мережки. Рушникові шви - ні :( 

Розпускаємо.


неділю, 31 липня 2022 р.

The Fruits of Plenty, завершений (давно).

Текст, написаний у лютому: 

Я таки налягла на семплер від Якоба. У січні було пройдено третій кутик, і от приблизно 10го лютого я відсунула вишивання буквально за крок до фінішу, на оцьому етапі:

Не стала себе силувати: стомилася, боліли очі, і стало важко сконцентруватися. Та ну, поміркувала я, мені конче треба відпочити. Адже четвертий кутик - то ще не кінець роботи, далі ще переробляти пару ранніх ділянок, а коли і тут нароблю помилок, байка буде іще довша...

На наступний день програма: 

1) дошити четвертий кутик.

2) розпороти жовті кольори у першому кутику, там вони - ні в тин, ні в ворота. Сам по собі жовтий - гарний, тільки не у такій кількості, і не там. Розпороте - заповнити офіційно затвердженим мною кольором, себто болотяно-зеленим.

3) доліпити трошки листочків біля ініціалів, бо там трохи порожньо.

4) після всіх редагувань вишити у куточку рік завершення семплера. І легкою рукою відправити на прання.


Фото у штучному світлі:


На диво, смужки клеєвого флізеліну витримали майже все, від багатомісячної експлуатації і прання відліпилась пара ділянок, і то не повністю. Усі смужки з лицьової сторони на місцях і успішно виконали завдання утримати краї від розсипання.
Двонитка не прасується ідеально. Я старалася.
Дату 2021 я не стала змінювати.  
Тут видно дошиту гілочку біля вузької літери.


Загалом на вишивці я нарахувала 10 відтінків ниток. Я постійно пробувала нові у пошуках найкращої палітри. Тому, приміром, ягоди спершу рожеві, а чимдалі вниз - червоні. А один з основних кольорів розтягся меланжем від болотяно-зеленого до бежевого.
Цей медальон взагалі вишитий брунатним і світло-рудим.  


Далі дописано у липні:

Я вивезла це вишивання з Харкова у першій же сумці, було б шкода його, вже дошите, полишити на невідомо який термін.
Настало літечко, думаю, сфотаю нарешті навулиці.


У багетні кажуть, що скло подорожчало удвічі, і багет приблизно так само. (Пропущу тут до біса матюків на адресу дурнів зі сходу.) Таку велику роботу мабуть оформлятиму у готову дерев'яну раму. Тільки, мабуть, не цього року. Нехай вона лежить у рулоні якийсь час, аби очі відвикли від неї, бо ж за багато місяців шиття палітра кольорів трошки приїлася.

Сезон цвітіння соняхів:



Усім наснаги і гарного дня!


неділю, 17 липня 2022 р.

Ножиці "мотузочки"


Прийшло моє замовлення з алі, тому показую. 
То ціла подія, хоч і маленька. До самого червня на аліекспресі не проходила моя оплата за товар. Гадаю, через те, що Харківська область. Отож, неможливо було щось замовити і я заходила туди чисто помилуватися, закинути у кошик. І якось одного дня, 18го червня, я банально натиснула "оплатити", і оплата пройшла! Тож я не стала відміняти. Я бо вже давно хотіла замовити ножички з візерунком "мотузка", вони здаються такими елегантними. Чесно казати, я думала, що замовлення йтиме до мене пішки місяці з 4 (як попереднє, що було замовлене у середині лютого і дійшло у травні чи червні). Схоже, поштові шляхи налагодили - це прийшло менш ніж за місяць.
Це приємна дрібниця, приємності потрібні людям будь-коли. Не хочеться писати тут про погане! Я писатиму про гарне і красиве. Або красне? Знаю, що "красне" і "красиве" - то синоніми, і "красиве" трохи ріже мені вухо, а "красне" ми якось не вживаємо, шкода.

Лілеї чудово пахкотять! Але мені як фотографу це не помагає, ножиці гептом не хочуть позувати.  Вони складного кольору: кільця у теорії шоколадно-полив'яні, вістря - золотаве.


І все це виблискує, міниться, дзеркалить. Зазубрин не знайшла, швів не видно. Враження, що ручки вкриті прозорим лаком, але це походу така фарба. 
10 см довжиною. 
Це вже одинадцяті ножиці у моїй колекції. А я вже накинула оком на наступну забаганку. Коли замовлю - невідомо. 
Кінчики досить тонкі, але широченькі.


Лілеї чудові. Пахучі квіти дарують удвічі більше втіхи, ніж квіти без запаху..


Я пробувала фотати і на осонні, і в холодку; об'єкт вередливий, на картинках з алі він явно брунатний із золотом, як вони так фотографували, я не знаю. Доведеться повірити на слові.


Композиція "камінь-ножиці-деревина":


Абрикоси не наші, сусідські. Наші ще не поспіли, а сусідські готовенькі, дерево заходить гіллям до нашої господи і приносить трохи гостинців :) 
Нотатки: вперше за всю історію замовлень, алі об'єднав мої замовлення у одну посилку. Я спеціально цього не просила, замовлення були зроблені у різних продавців, тому я, звісно, трошки здивувалась. Також відмічу, що курс валют там виставлений не дуже коректний - з картки списало більше грошей, ніж було заявлено при купівлі.
Гадаю, тут треба маячок. Ці ножиці швидше темні, аніж світлі. Темні ножиці = загубляться. Маячок маст хев.

понеділок, 31 січня 2022 р.

Січень місяць 2022

Усіх вітаю з Новим роком, Різдвом, і Старим Новим роком (або Днем Святого Василя)!!!

Основні вишивальні події за січень:

Зустрічали Новий рік дуже скромно, зате у компанії ялинки. Замість діда Мороза була рум'яна снігуронька:

Ну я не я, якби все ж не купила одну з Різдвяних мрій дитинства собі на Новий рік. Це одна з тих красунь, на яку я дивилась у буклетах і думала "у мене ніколи такої не буде!..".

Сніг є. Він тане, сипе знову, мерзне, крижаніє, але він є! Я дуже тішуся, коли біле небо сипе білим снігом! "Летять мухи у білих піжамках", як каже одна влогерша :)

Поповнення ножиць: ще одні з Алі :) 

Я вже замовляла їх з півроку тому, та тоді нічого не вийшло - мабуть продавець наплутав спросоння, і поклав у посилку... маску для сну. У результаті суперечки кошти було повернено назад мені, я знову замовила ножиці. Друга спроба успішна! Ці ножиці найменші у довжину  серед усіх моїх інших ножиць. Золочіння на ручках жовтіше, ніж звичайно. Інші мої золотаві ножиці - світлішого, більш природного кольору, а ці, якщо можна так висловитись, яскраво-золоті.. На ручках, якщо вірити опису, зображені дракон і фенікс. Леза не для тонкої роботи, лише для відрізання нитки у процесі вишивання.  Якість на 4+. Загалом, я вдоволена!

У другій половині січня почався рух у групі примітивів, і я записалась на сал 2022 року (містичний, тобто ми не знаємо, як він виглядатиме!). З тогорічних двох САЛів я зробила такий важливий висновок, що два річних САЛи - то занадто для мене одної, і на 2022 рік я розглядала тільки одного кандидата від групи примітивів. Цей кандидат, як нас сповістили, знову великий, (і це не дуже добре...), а ще він італійський (а цей момент мені подобається), я вирішила - "шитиму".


Нитки підбором, може щось поміняю... щодо тканини я геть невпевнена, бажається мені полотно 40 ct, щоб вишивати малесенькі хрестики у 1 складення - як роблять всі круті вишивальниці старовинних семплерів. 

( До слова, на САЛ 2022 від Modern Folk Embroidery я теж дивилась, і він теж гарненький, і теж містичний. На відміну від семплера з ВК, до цього можна приєднатися у будь-яку мить, і поки що я побуду глядачем.  )

Зосереджуюсь на великих торішніх недошивах:

Третій кутик у САЛі Якоба пройдений!
Це "початок кінця" роботи! 
Фініш вже майорить десь тамечки, на обрії! Нумо пришпорьмо коней і ушкваримо, лишилось буквально кілька днів роботи!