субота, 29 грудня 2018 р.

Ще два кроки до зіркової ковдри

    Настала зима, ми засипані кучугурами білого снігу, панни у інтернеті шиють квілти з клаптиків, і я згадала, що у мене  є  клаптикове-недороблене.
Пропустила наступний за чергою блок і дошила руками наступні два, на диво швидко - останній зробила всього за три дні. Заздрю, коли читаю отакі коментарі: "я сіла за машинку, і за три години блок готовий". У мене так не виходить. Зараз знову перейшла на ручне пошиття. Це спокійно, повільніше, точніше. Машинкою у мене зміщуються тканини і з'їжджають кутики на перехрестях. Мабуть ще мало вміння.

BOM "Лазурное чудо", блок №11 "Лазурит"

BOM "Лазурное чудо", блок №12 "Звездная карусель"
Не обішлося без власне моїх назв. Один блок обзиваю "вітрячок з метеликами", інший - "летюча зірка". Воно саме так обзивається, я не навмисне.
До повного набору лишилася тільки пара блоків : заключний блок №13, і пропущений блок №10. Всього два...

неділя, 11 листопада 2018 р.

Long Dog Samplers "Tyler's Lion", дошитий!


 Зізнаюся, вже кілька днів як завершила семплер. Не хотілося знімати його з рами. Не знаю, чому. Може, звикла до нього, а може тому, що він трохи сентиментальний, а навколо нас чомусь  немає написаних добрих слів. 
А може тому, що він такий великий, порівняно з іншими вишивками у хаті. Шкода скручувати у сувій  і кудись ховати, допоки не з'явиться пристойне оформлення.
Останній поверх семплера вишила надзвичайно швидко, як і завжди, коли закінчується картина. За тиждень. Для мене це космічна швидкість. Потім зупинилась... і щодня додавала завершальних штрихів то тут , то там. Потроху. Поспішати вже не хочеться, деталі мають бути спокійно обмірковані. Вони трошки відходять від  задуму автора. Це неминуче у семплерах, і невеличкі зміни, які я зробила - це зовсім не ті, що замислювалися на початку роботи.
Метелики - сріблясті, зроблені металіком фірми Madeira, №10, і здається, мало відрізняється від металіків інших популярних фірм.


 Не стала вводити у вишивання контрастних яскравих вкраплень. Семплер  романтичний, і основний синій колір залишається найголовнішим, а срібло тихенько йому підспівує.


Всі написи перекладені на українську. Я можу собі це дозволити, їх небагато. Якби було багато, як у  семплерах з віршами чи релігійними текстами на кілька рядків - я б не насмілилась перекладати. Але тут можна. Хоч і ці кілька слів далися не відразу, наприклад, просте слово "надія" має бути написано так, щоб воно не здалось ім'ям. Я зробила великою не першу, а центральну літеру. Цікава "симетрія", чи не так? Зірки, вишиті хрестиком у два складення, були схожі на темних волохатих жуків. Перешила.. у одне складення нитки, так значно краще.
Дякувати іноземним вишивальницям, виправила недоліки своєї схеми. Чомусь у мене був позначений не весь бекстіч і трапились кілька помилок; наприклад, замість вусиків на винограді були намальовані якість незрозумілі відростки з кружальцями.


На весь масив синього кольору пішло приблизно 7 пасм DMC і 5 великих пасм Кіровських муліне. Робота  велика , хрестик 15,5ct.
 "Домівка там, де серце" у нижньому кутку є моєю інтерпретацією англійсього  "Home is where the heart lies", за змістом вони  майже однакові, до того ж, як я з подивом дізналася, ця мудра фраза належить визначній людині, давньоримському історику Плінію Старшому, що жив близько 2 тисяч років тому. У мене були  інші варіанти на це місце: абетка - не помістилась повністю; гасло з фільму - асоціація з цим фільмом порушувала настрій семплеру; візерунок півквіткою - він робив семплер "несиметричним". Все ж давньоримський історик краще вписується у семплери з левами.


Слова хоч і означають те ж саме, а звучать інакше. Не тому, що вимовляються іншими звуками, то другорядне . Я маю на увазі, що слова англійські сприймаються як іноземні літери, які можливо щось означають, і то для тих, хто розуміє англійську. Я б сказала, що ми звикли до них як до декору. Слова, написані рідною мовою, справляють набагато глибше враження, їх читають, перечитують вдруге, і осмислюють їх, ніби вони сказані вголос.  Поки вишивала їх, я вражалась тому, з якими почуттями це читається, як воно  промовляє до тебе.
Вирішила, що оформлю без скла.

Long Dog Samplers "Tyler's Lion" з деякими змінами

вівторок, 6 листопада 2018 р.

Гольниці.



Були собі колись дві  мальовані дерев'яні чарочки. Вони стояли у серванті, поруч з великими тарелями, бокалами та іншим посудом, яким милуються і який бережуть для  великих святкувань. З цих чарок ніхто не пив. Всередині вони нефарбовані. Думаю, що вони суто декоративні. За оповідками,  куповані  понад 40 років тому десь у Карпатах. Одну чарку я поставила на свою полицю, дивилась на неї, і все збиралася перетворити на  якусь ужиткову річ. Вчора увечері несподівано взяла та зробила. Це  - "гольниця-що-стоїть-на-видноті", і до якої можна дотягтися, не встаючи зі стільця. Часто мені така і треба. До того ж, вона вінтажна, схожа на казковий тюльпан, і це приємно.
У рукодільних коробках лежать ще дві гольниці, то зовсім інша справа, у них інше призначення і я не завжди користуюся тими коробками.
Одна гольниця -  біскорню (вона промайнула у блозі минулої осені),  за визначенням  чітко "гольниця-для-печворк-коробки", тобто користуюся нею, коли роблю процес з тої коробки, і рясно втикаю  кравецькі булавки для зметування.
Друга - гольниця-книжечка, у ній голки, якими користуюся  зрідка - голка для стрічок,  в'язальна,  циганська, експериментальна з двома кінчиками , та інші. Здається, я її не показувала.

Blackbird Designs "Peacock Needlebook" ( буклет Loose Feathers #35), нитки і тканина самопідбором.
 Замість чорних  ниток я використала чорні, сизі, сірі, щоб здавалося, ніби це одна мультиколорна нитка. Також і кілька відтінків червоного. Прийом не новий, вже надибала не одну вишивальницю, що теж дійшла до цього способу  сама і без підказок. Вишита заготовка багато місяців відлежувалась, перш ніж стати книжкою. Ми, прихильники вишиваних картин у рамах, боїмося малих форм, збираємо повільно, помиляємося, і цю я збирала довго, майже тиждень.  У міру м'яка, приємна до рук, дві кишеньки і аркуш фетру. Петелька сплетена простою технікою макраме, а всі ґудзики зняті з сорочок :]
У запасниках лежать заготовки на ще дві  гольнички.

пʼятниця, 19 жовтня 2018 р.

Long Dog Samplers "Tyler's Lion", поверх з апельсиновими деревами


Семплер росте угору, дошився найбільший і найширший  поверх з великим будинком у апельсиновому саду. Я пробувала уявити, що то ростуть яблуні, але  це місце - десь у райських краях, де гуляють леви. Напрошуються апельсинові дерева...
Як у всякій райській місцині, тут є павичі! І навіть круки гуляють серед  хризантем, попід рядками фізалісу.



Тобто я думаю, що це круки. Уже були голуби і  соловейко, а це будуть круки.
Горщик з високим кущем, ліворуч, має бути з метеликами. І вони будуть згодом. Не сині.


А тут, мабуть, горобчики або синички.


Я зробила бічне натяжіння по-іншому. Використала прищіпки для штор з пластиковими зубчиками, круглу "капелюшну" гумку, і фіксатори для неї. Не пам'ятаю вже, в кого це побачила, але ідея гарна. Для великих площин, для м'якого льону дуже треба натяжіння з усіх сторін.
Раніше бічна конструкція складалась з того-що-було, з канцелярської прищіпки і якихось в'язальних ниток, вони погано тримали і були ненадійні. Новий варіант значно ліпше:  довжина регулюється, прищіпки тримаються міцно, наче бульдоги, і натяжіння можна зробити барабанне. Це просто небо і земля. 
І все це купляється у звичайнісіньких крамницях вашого міста.



Залишився останній горішній поверх.

💫   🌔

вівторок, 9 жовтня 2018 р.

Диндики

Презентую найбільше намисто у моїй оселі, і воно ж найновіше!


 Це  "прикраса-до-сорочки-якої-ще-нема". Щоразу, як зберуся справити вишиту сорочку, відволікаюсь на аксесуари до неї. Цього літа захотілось коралі. А то раптом зшию сорочку, а "маст хев" намиста до неї зась. Фантастичне припущення, але..
Вже давно хотілось зробити намисто з полімерної глини. (і спробувати, що воно таке за глина.) Купила її трохи на пробу, та й почала ліпити. Коли не ліпила - вивчала інформацію про роботу з глиною,  та задивлялась на світлини з музеїв і аукціонів, а також і на сучасні варіації коралів. Які багаті намиста носили жіночки колись давно! Зітхання по медовому бурштину, перламутровим білим баламутам і писаним пацьоркам з венеційського скла, здається, сягало місяця у небі. Ночами снилися коралі-різанки рожевого кольору із потемнілими срібними намистинками у формі шипшинок. 


А коли  ліпила, думала "чому я не купила дошку для пластиліну??" 
Після запікання все набиралось на міцну нитку у довільному порядку. Перша низка "на пробу". Потім забажалось  три низки, потім  п'ять. А  я ж хотіла просто спробувати, та бач, "Остапа понесло"...
Всього зроблено п'ять з половиною  низок, і перевелось близько 150г червоної полімерної глини з ефектом "металік" . На світлі вона ніжно мерехтить.


Перенизуємо, приблизно  за зростом намистин, визначаємо довжину  рядка... 
У перервах виникає багато питань. Якої довжини низки. Чи додавати намистини-пугвиці. Де їх взяти срібного кольору і форми шипшинок. Чому таких нема у жодній крамниці. Чим їх замінити. Чи існують взагалі якісь правила розташування пугвиць, більш точні, ніж "посередині" і "по бокам".  Чи варто взагалі додавати сучасні намистини, які своєю формою чи кольором кричать про те, що це сучасне...  (У даному випадку цього не хотілося.)


Після перерви на роздуми, одного вечора  намисто методично доробилось.
"Пугвиця" тут лише одна, і то на кінчику, просто для розбиття симетріїї.
Нитка затягнена не впритул, аби прикраса без зусиль змінювала форму. За бажання це можна змінити.
Зав'язки - мотузочки з м'якої в'язальної  пряжі. Спочатку мені уявлялись оксамитові стрічки,  та вони доречніші, коли намисто багате і важке.  Металеві застібки, як і сучасні пугвиці, хай будуть іншим разом.
Від початку і до завершення робота зайняла кілька тижнів, бо  на гарячу голову важко вибрати з кількох варіантів навіть такі дрібнички.


Я називаю це намисто "диндики" або "коральки". Для таких, схожих на коралі, прикрас існує кілька назв, як-от "неправдиві коралі", чи сучасне "імітація коралів" ( ще гірше) тощо. Все це було не до вподоби, лише слово "диндики" сподобалось,  воно весело звучить. 
Намисто приємно цокає, коли перебираєш його у руках, має теплий горобиновий колір, і я його ніжно люблю :)

А на майбутні плани записані, крім усього іншого, і справжні коралі зі срібними пугвицями, і "київські" коралі з блакитної глини. Майбутні плані чомусь завжди роздуваються до якихось нескромних масштабів. Крім гори прикрас, в них записана ще мальована скринька для їх зберігання. Дві.
Після цього, люди добрі, неможливо було не звернути увагу на інші українські прикраси. Можливо, далі буде продовження.

понеділок, 23 липня 2018 р.

Огляд альбому "Рушники наддніпрянської України" (упорядник Т. Лозинський)

Коли вже цей альбом потрапив до моїх рук, я напишу мої враження. Якось важкувато знайти відгуки на нього. А він коштує зовсім недешево!
 

"Рушники наддніпрянської України" - це не книга, а альбом (більшість вмісту займають  фотографії). Видавництво - поліграфічна фірма "Майстер книг".
Альбом великий ( 23х33 см), і товстий (має 376 сторінок),  і важкий - близько двох з половиною кілограм ваги. (важить майже як кішка, та на руках будь-яка кішка здається легшою за нього, незважаючи на показники вагів). Береш його, кажеш "ох!" і відразу відчуваєш, що "маєш річ" :)
Тверда палітурка, має паперову суперобкладинку.  Без суперобладинки виглядає ось так:


Цитую : "У виданні представлено найяскравіші зразки вишитих і тканих рушників кін. XVIII - поч. XX ст. із Полтавщини, Сумщини, Харківщини, Київщини, Чернігівщини, Черкащини, Житомирщини, Дніпровщини."



Близько половини альбому присвячена рушникам вишиваним. В основному це "кілкові" рушники, що вивішували у хаті  на великі релігійні та родинні свята.
Ось кілька прикладів:


Друга половина присвячена рушникам тканим ( "київські", "чернігівські"; а найбільше - "кролевецьких").



( Фотографії викладені виключно з ознайомчою метою, і тому вони невеликі  )
Для кожного рушника вказано, звідкіля він походить і час його створення.
Якщо ви хочете вишити подібне, цей альбом буде добрим натхненням для малювання візерунків.
(Додам: самі техніки вишивання  можна подивитися у практичних посібниках, присвячених  швам. Наприклад, у "Вишивка козацької старшини XVII-XVIII століть. Техніки")
Другою половиною альбому милуюсь просто так... У мене немає ткацького станку.

Моє враження : чудовий альбом, якщо закрити очі на його вартість. Справжні старовинні візерунки, цікаві і таємничі. Різноманітні техніки. Кольорові великі фото, іноді буває додаткове збільшене фото окремих візерунків, де видко структуру полотна і як лягають нитки. 
Кладете альбом, як старовиниий фоліант, на коліна, гортаєте великі сторінки з червоними взорами, у яких закодовані людські думки, вдихаєте запахи свіжої поліграфії (які є невід'ємною складовою задоволення). Чашка чорного чаю і тарілочка з печивом стоять трохи на відстані, бо не можна ризикувати, гортаючи фоліанти :} Запахи , шелест аркушів, і структура паперу під пальцями - те, чого не вистачає книжкам у електронному вигляді.
Враження людини, яка до вишивання взагалі не має відношення: "а де рушники вишиті хрестиком?" 😐  А брокарівських рушників тут немає! Я не помітила цього, доки не почула  питання...
Це ні в якому разі не шкодить альбому, адже книжок з хрестиковими брокарами дуже багато! Настільки багато, що більшість люду просто не уявляють іншого рушника, окрім хрестикового. А приміром, розкішні полтавські рушники, рясно вишиті ланцюжком  по всьому полю, просто проходять крізь пам'ять людей і не затримуються там, наче вони якісь міфічні і нереальні... Частково я згодна - вони просто фантастичні!..


Я довго  не знаходила видань по рушникам, шитим різноманітними рушниковими швами, з вазонами пишних квітів, розкішними деревами життя, янголами і птахами, осипані зірками, оперезані квітучими лозами на усю довжину - і родом  з моєї області.
Даний альбом  заповнив цей пробіл, я  задоволена.    🐹

середа, 20 червня 2018 р.

Квакерський чохлик на ножиці. Завершення.



Ще навесні до завершення квакеру лишалось зовсім трошки, а думки загрузли на таких дрібничках, що годі й казати. Що вишити там замість літер, що вишити тут замість літер, чи випороти мультиколор...

ілюстрація з обкладинки
У мене значно менше літер і слів, ніж у автора. наприклад, у центрі замість напису - лебідь, запропонований авторкою як альтернативний варіант. Верхній кутик - з солов'їними вічками. Вони вишиті мультиколором Мадейра, у нього досить швидкі переходи кольору. Для солов'їних вічок це підходить. Тканина нерівномірна і хрестики приземкуваті. Квадратний дизайн від цього став ромбоподібним. Але це не страшно, у  ромба всі сторони однакові. Просто сам чохлик буде трохи приземкуватішим, ніж треба. Якби схема була розвернутою на 45 градусів, і вийшов би прямокутник з різними сторонами - тоді було б погано.


Barbara Bernard "Loudoun Sampler Guild Anniversary"

На самому початку всього квакеру, давним-давно, я планувала вишивати по брунатній тканині чорним шовком. Або темно-синім. Потім схвалила авторський варіант. Потім поступово барви з'їхали у сторону жовтого і помаранчевого. І врешті... вийшло взагалі не те, що планувалося. Бо... 

Увечері я вирішила випрати вишивання. Нечиста сила смикнула мене, за звичкою, намилити його мильною піною. І все загинуло. Все тепер виглядає так, ніби йому 200 років. Вірніше сказати, зблякла сама тканина, саме так, як вона вже робила це торік, коли я прала її після фарбування. Ніколи не поспішайте, коли не впевнені і вам здається, що ви щось могли підзабути. Бо ви насправді підзабули, і буде халепа.


Жах, просто жах. Був колір молочного шоколаду, став колір якогось капучіно з молоком. Цифри взагалі не роздивитись.
Звісно, я зажурилась. І все одно зробила чохлик для ножиць.
З технічних подробиць пошиття..
Читайте інструкцію збірки, шукайте майстер-класи, а то інакше  будете переробляти все по кілька раз.
До вивороту вишивки я припрасувала шар м'якого клеєвого флізеліну. Здалося, що занадто м'яке. Допрасувала ще твердий клеєвий дублерин. Зараз можу сказати, що дублерин був зайвий, чохлик занадто жорсткий. Мабуть, найкращий варіант був би такий: вишивання, м'який флізелін, підкладка, м'який флізелін.

 
Я спробувала полегшити справу і підшити підкладку машинкою, але на жаль, довелося врешті-решт все перешивати руками. Машинне пошиття не давало такого точного результату, як ручна праця.  Якщо ви займаєтесь клаптиковим шиттям і звикли до припусків 6мм - знайте, що  тут зовсім інший випадок і цього буде мало, бо у нижньому кутку підкладка повинна відступити від кута десь на 1см.
 Збірка цих маленьких рукодільних дрібничок забирає більше клопоту, ніж великі картини. Навіть вертикальний біскорнюшний шов вишився вірно лише з другого разу. Перший раз був неправильного кольору...
 Здається, єдине, чого я тут не переробляла, це ґудзик.


Ножиці-лелеки поміщаються дуже добре і навіть трохи місця лишається. Нагадую, тканина невідомого виробника ~ 40ct або ще мілкіше, муліне - різноманітна бавовна і мадейрівський шовк.
Ми звикли, що мотузочки зав'язуються гарним бантиком, а от у іноземних майстринь я звернула увагу, що мотузочка лише одна, і вона мабуть просто накручується на ґудзик. Так і роблю (а мотузочок все ж зробила дві)
Таким чином, чохлик для золотого лелеки в мене вже є, він не такий як думалось, а такий, як вийшов. Думаю, що можна  робити ще один - "такий як думалось". Трошки пізніше.

"Золотий" лелека від Madeira - це перший мій рукодільний подарунок для себе улюбленої.  Коли я захопилась вишиванням і читала багато вишивальних форумів, то вирішила, що просто зобов'язана мати вишивальні ножиці. Розмаїття було дуже велике. Вибір - це часто складна проблема. Отож, я вирішила, що хочу коли-небудь мати здоровецьку колекцію ножиць і почати треба з класики. Лелеки і павичі - це, здається, класика жанру серед вишивальних ножиць. Я надумала мати і те і інше, і почала з лелек. Вибрала фірму Madeira, про них були гарні відгуки, на пакунку написано, що вироблено в Італії, та ще й позолота 22 карати. Як тут можна стриматись...
Є такий забобон, що не можна дарувати іншій людині гострі предмети. І якщо хочеться ножиці,  треба купувати їх самій. Кілька років тому у свій День Народження я купила цього "золотого лелеку", а оскільки  того вечора проходив дуже визначний футбольний матч, то, по-перше, крамниця вирішила зачинитися раніше, і я втрапила на останню хвилину, коли продавець вже зачиняв двері ключем, а по-друге, на зворотньому шляху (з новенькими ножицями у руцях, бо не могла намилуватися) ми всі занурились у  розмальований, ревучий  натовп футбольних вболівальників-іноземців,  що прокотився повз нас як велике веселе цунамі. :)
"Лелеки" мешкають у вишивальній коробці і я дуже ними задоволена.


пʼятниця, 8 червня 2018 р.

Айстра, вечірня зоря.

Зшито блоки 8 і 9 для синьої ковдри.
Блок №8 аналогічно називається "Блакитне диво", моя робоча назва - "айстра". За традицією, ескіз ретельно вираховувався, а потім малювався олівцем та лінійкою у домашніх умовах у нічний спокійний час. Десь у глибині душі я маю якісь креслярські здібності, бо як інакше пояснити, що людина таким займається, коли можна просто почекати до ранку, піти до найближчого принтера і роздрукувати шаблони, надані автором.

БОМ "Лазурное чудо", блок №8 "Лазурное чудо"

Зшито наполовину руками, наполовину машинкою.
Було дещо нове у цій зірочці : тут треба робити Y-шви, тобто вшивати кутики. Я навіть не знала, що таке в принципі роблять. Добре, що у майстер-класах все розжовано для таких телепнів, як я.
Зірочка виглядає такою чистенькою. Подобається...


Блок № 9 "Зорепад", моя робоча назва - "вечірня зоря":

БОМ "Лазурное чудо", блок №9 "Звездопад"

Якийсь час була виникла спокуса перевернути  деякі частини зірки, виходили цікаві варіації:


Можна було б одночасно зшити два, чи то навіть три варіанти, як я робила колись. Але - дуже відстаю. На офіційному сайті вже викладено збірку блоку №12, отже і без того запізнююсь на три зірки.

  
Далося взнаки те, що я давно не бралася за цей проект. Я забула, що не можна прасувати складові частини блоку занадто часто і з зусиллям... Знаєте, що тоді буде? Деякі тканини можна розтягти ненароком, а деякі тканини можуть осісти, можуть утворитися легкі зморщечки, і врешті розміри блоку  будуть менші,  ніж планувалося. :[

Що складніше: вибрати найкраще фото з 10 гарних, чи вибрати найкраще з 10 поганих? Відповідь: це однаково складно.
По всьому видно, що сезон садових троянд вже почався.