Рушник. Кінець року

У листопаді прийшла думка "можна зап'ялити РОМБОМ"...
Я вже другий рік зап'ялюю у прямокутник, або у круглі п'яльця, а у мене ж тут ромби на ромбах і ромбами поганяють. 
Ну воно логічно! Чому раніше не подумалось повернути п'яльця? Вся робоча ділянка гарно влізає.

Рубрика "куди ж без помилок": 

Маленькі помилки я не виправляю, вони прикольні і надають певного шарму. 

Пара тижнів були зовсім невишивальними через стрес. 
А ще ідіоти-сусіди з країни "скрєпна палата номер 6" дуже старалися залишити нас без електрики, води, тепла, і нас самих. 
А ще виявилося, що вищезгадані слабкоголові розбомбили залізничний вокзал у моєму рідному місті, тож він не працює. Але поїзди і електрички ходять, тож слабкоголові, як завжди, ідуть курсом "мацкви"..

Останній ромбик дошивала на постільному режимі, бо ж я така молодець - навернулася з одної сходинки і примудрилася забити обидві щиколотки відразу.. Це треба вміти...

На початку грудня, несподівано для себе я виконала план по рушнику на цей рік - закінчила весь великий візерунок. Не думала, що зможу так хутко, з моїми швидкостями :) 
Як розгорнути одне крило - воно таке величезне! Я була вражена..

Журнал поруч для порівняння.

Загалом великий візерунок забрав 11 місяців вишивання-і-байдикування.
Але темпи осінніх місяців показали, що можу впоратися швидше. 

Перепочивши, на ентузіазмі примірялася до другого крила. Оце я приклала обидва крила поруч одне з одним. Шматочок великого візерунку вже був початий за кілька місяців до того, я робила такий "початок" на обох крилах відразу - це щоб потім (тобто зараз) не ламати голову що там де і які відступи, а одразу вишивати далі.

А ще купила на базарі п'яльця за 20 гривень.

 

Не тому, що мені дуже треба ще одні п'яльця, а тому що вони ж фірмові! У мене ще не було дерев'яних Нурге, і мені цікаво. (особливо за таку ціну :)

Рушник "Усі барви літа", жовтень

Навмисне не пишу про ляльок - не те, щоб їх не було, просто я таак довго доводжу їх до ладу..

А рушник росте постійним темпом, він наш головний герой блогу.
Рубрика "куди ж без помилок":

Вишила зайвий хрестик, щоб його. Залишила, як є, то від вроків :)

І знову рубрика "куди ж без помилок":

Лівий ріг внизу п'ялець, здається, два зайвих хрестики. Дідько з ними, то від вроків :)) 

Далі я хочу перейти на ділянку не на краю (бо мені там незручно з натяжінням), а тому почимчикую направо, по вершках. Зробила розмітку, щоб не схибити.

З такими темпами я справді можу дошити цей візерунок до кінця року. Теоретично.

Рушник, вересень.

 Дошила черговий елемент, і хочу показати:

Цим елементом я перевалила за половину всього високого візерунку.
Це виглядає отак:

На жаль, я досить довго не вишивала, або вишивала по краплі. Планувалося, що я пройду приблизно половину візерунку у кінці червня чи липня, а вийшло так, що на початку вересня. 

І потім ще тиждень на оцей свіжий елемент.

І ще тиждень підшивала боковини рушника, бо нагадую - полотно відрізане від широкого рулона. 

Гадаю, що за три місяці з хвостиком можна закінчити весь візерунок... А якщо відшивати кожен елемент за тиждень, то і швидше. Якщо знов не нападе невишивун. 😅

Рушник, кінець серпня

Наробила помилок на правій стороні... Я вже і не пам'ятаю всіх. Вони незначні. Точно у зірці:

Зо п'ять хвилин думала, чи вертатися, чи виправляти. Вирішила залишити як є, бо:
1) мені ліньки, 
2) я люблю невеликі помилки у візерунках.

Хотілося би відзначити, що я, здається, вперше вишивала у громадському місці. На вихідних у кінці серпня я вирішила поїхати у парк разом із вишиванням - там свіже повітря і гарне природнє освітлення. З півгодини бродила, шукаючи лаву у нелюдному місці, і біля качок, і щоб сонце не світило у пику, і щоб не затемно. І все одно, хтось та й усядеться на стільцях неподалік, щоби побазікати у радіусі чутності.

Добре хоч не було такої африканської спеки, як торік..

Загалом це не перший випадок прилюдного хобі, просто перший саме вишивальний випадок.

За пару років до того я притягла б.в. ляльку, всілася на іншій лаві, і розплутувала їй волосся. Воно було не найліпшої якості, доводилося мало не по волосині витягувати. Така собі медитація на свіжому повітрі. І ще підшивала лялько-сукню. Перехожі мабуть уявляли, що я стараюся на користь якоїсь дитини, і тому ніхто не виявляв особливої допитливості. :)

Рушник, серпень-вересень

 Після попереднього маленького фінішу знадобився певний час, щоб пристати до наступного етапу. А це не вишивати, а пороти.

Як же це муторно..
Поки інші дівчатка мудрують вишиванки, я навіть не вишивала, а оце от.
Мало того що хрестики маленькі, так вони ще й вишиті так, щоб пороти було найскладніше. На самому початку проекту (це саме оця ділянка) я намагалася робити ідеальний виворіт, а це означає: робити другий стібок ПІД першим; робити дурнувати переходи між хрестиками; робити переходи сходинкою, підлазячи знову ж таки під цілий хрестик тощо. Хитромудрий спосіб вишиття, і божевільний спосіб пороття. Лаялася як скажений собака. Таке можна подужати, роблячи щодня, невеликими підходами. Навіть купила другий спорювач, бо мій перший спорювач десь заховався і не озивається :).
Якщо торік я боялася, що погано закріпила хвостики, то це пройшло: навіть без закріплення хвостика таке важко розпустити. Купа симпатичних гордієвих вузлів.
Як спорола все, зробила заслужену перерву. 

Набравшись наснаги, намітила центральну вісь, і почала, вважаймо, друге крило рушника. Тепер воно друге. 
На цьому крилі роблю розмітку по ходу діла. З нею легше орієнтуватися.

Перейшла на вишивання два-проколи-за-раз. Це значно прискорює справу, треба тільки небарабанно натягувати і трошки практики.

Відкопала коробку підходящого розміру, і складаю процес у неї. Це зручніше, ніж запихати весь рушник у файлик А3. Однозначно. 

І купила в секонді наволочку, перепрошую, пОшивку для подушки, попрала, відрізала шматок, та й загорнула рулон з рушника, що незадіяний у вишиванні на дану мить. Так він хоч не бруднитиметься. Вірніше, я і раніше той рулон закривала, але та тканинка була замала, аби прикрити все. Нагадаю, ширина мого рушника близько 40 см !

Процес іде неспішно але впевнено:

А це вигляд з вікна електрички. Може, туман, а може, той гадський пил з далеких пустель Африки.

Краще б дощ пішов, замість оцих африканських сюрпризів.
У Харкові днями замість ранкового туману був, мені дається, дим від пожеж :(((
Хочемо дощ, як у Польщі.

28 червня

 Вітаю зі святом Дня Конституції !!!

Виходжу я з будинку вранці, і перше, що бачу - іде дівчина у вишиванці і лосинах. І я думаю: овва, сьогодні мабуть свято, може 28ме число? (А так і є.) А дівчині не вистачає крайки до завершення образу. Коли сорочка непідперезана теліпається внизу, то трохи псує загальний вигляд. 

У кінці квітня я почала геометричний рушник, про який давно думала. Журнал "Українська вишивка" №5-7 (коли пам'ять не зраджує), маю його у паперовому вигляді, а там рушник "Усі барви літа". Це естетика не нашої області; я плекала думку почати рушник з махровим брокаром чи рушниковими швами, а опісля братися за геометричний. Але перші треба ще обміркувати, у той час як геометрію можна шити хоч зараз за готовою схемою.

Взяла шматок, на якому колись починала рушникові шви. Полотно для сорочок 16ct, на такому можна шити DMC, і незручно шити CXC (вони товщі). 

У травні місяці рушник загруз:

Мене не влащтовує, що все так дрібненько, при тому, що ширина мого полотна близько 43 см. Поміщається багато рапортів, при цьому візерунки гірше розрізняються очима. Можливо, для геометричних візерунків підходять тільки великі хрестики. Є всі шанси на те, що перероблятиму. 

Червоні рибки. Третій кутик, четвертий кутик.

У якомусь сенсі це був новий досвід: я вперше шила майже всю роботу нитками CXC, які у душі своїй - стопроцентний поліестер. Я б не сказала, що на дотик вони відрізняються від DMC. Із заплющеними очима я їх не відрізню. На вигляд CXC дещо товщі, але найбільша (крім ціни) різниця відчувається, коли засилюєш нитку у вушко голки: CXC пушаться як навіжені, не слухаються, засилити одразу 2 нитки дійсно непросто. У іншому нема претензій. Люди шиють ними цілі Голден Кайти і Хаеди, і не скаржаться. 

Часи вимагають - ці нитки майже учетверо шедевші, ніж DMC.

 Досить швидко вишився мій "Матісс", від початку до кінця - два місяці (з 27 грудня по 26 лютого). Це я просто показую з великим запізненням, я ж так це люблю. Все здається, що можна сфотографувати краще, високохудожньо і по-інстаграмськи, таким чином можна ще півроку тягти вола за хвіст. 

Канва 14ct, муліне CXC і DMC. 

Рибки такі яскраві, що здаються неоновими.

Ні на що не відволікалась, тож мої інші починаньки лежали недоторканими. Я цілих два місяці була файна Однопроцесниця.

"Красные рыбки" , схема з журналу

Червоні рибки Матісса, вся юрба у зборі

 Якось я закинула все інше, і вишивала тільки цю роботу. Три чверті готові, і навіть більше.

Вишивання все пом'яте, як ганчірка. Що поробиш, я шию на п'яльцях. І хвостики стирчать, як на багатоколірках.. Залишилась верхівка висотою хрестиків 40.

Брала цю роботу з собою у Харків. Давно там не була. Людей значно менше, ніж рік тому. У вишивальному плані глухо: крамниці "Чарівна мить" позачинені; торгівельні центри, у яких були вишивальні точки, теж; ринок Барабашово, місцями побитий снарядами і обпалений пожежами, безпросвітно сумний у вишивальному плані; лише на центральному ринку працюють дві вишивальні точки як і завжди. Ні муліне DMC, ні CXC  :'-{

Метро безкоштовне, і на одній станції виставлені такі експозиції:  

Поки я там була, я згадала, як воно, коли чути звуки вибуху і квартира трясеться. У харків'ян мабуть сталеві нерви. 

Поїхала додому. Принаймні, у моєму містечку можна купити муліне, і DMC , і CXC. А щоб не було нудно, їдучи з Харкова, я "підхопила" собі ангіну. (*_*) Сезон такий. Люди хворіють, люди сидять у ліжку під ковдрою і вишивають, а коти волають під вікном пісеньки.

 А сьогодні вранці я вигадала собі новий проект. Нехрестиковий.  :]   О так.

Червоні рибки

У кінці грудня я почала новий процес. Це стара бАжанка, витримана роками, з тих, які дуже хочеш, потім забуваєш про них гептом, а потім випадково натрапляєш на неї і знову хочеш. На неї давно були зібрані муліне і канва. Якщо не помиляюсь, я наточила лижі ще на початку 2022 року, коли закінчувала семплер Якоба. Хотілося почати після завершення довгобуду (і я завершила його у середині лютого). Потому - нічого не вишивала. Пластикова тека з матеріалами нового процесу лежала собі місяці, і місяці, майже рік. Але коли-не-коли я поверталася думками до цього дизайну. 

"Червоні рибки", за картиною Анрі Матісса.

Ясна річ, я вишиваю не по набору. Навіть якби хтось і забажав набор - у продажу не знайти. Підозрюю, що дизайн дуже давній, знятий з виробництва ще за царя Панька. 

Колись давно, приблизно 2012 року, я побачила рибок Матісса у журналі "Чудесные мгновения". Мені сподобалась картинка, я переписала собі номери муліне, щоб купити іх на базарі. Але у журналі був зазначений автор схеми, і це мене зупинило, я вже вишивала іншу картину розробки цього автора, називалась вона "Жовті груші". Так от у журналі груші були правда жовтими, а у реальності вишилися зеленкуватими. Резонно, я запідозрила, що журнальна картинка з рибками теж прибріхує, і невідомо, що за кольори я отримаю насправді. Можливо, я тоді перебрала весь ключ у вишивальному конвертері і побачила всю пропоновану палітру укупочці, не пам'ятаю. Лиш пам'ятаю, що відклала цей проект з сумом і журбою, але твердою рукою. 

І ось за кілька років у телеграм-чаті я бачу відшив червоних рибок від фірми RTO. До того я взагалі ніколи не бачила відшивів цих рибок. "Чудово виглядає" - подумала я, задоволено потерла рученята і почала збирати все необхідне. Бо якщо дизайн подобається роками, "треба брати" !   
(щойно порівняла обидва дизайни і ключі до них. Абсолютно однаковісінькі ключі: журнальний варіант = RTO. А прев'ю  відрізняються! Як так?..)

Це тут мої спроби викладати результати у вишивальному марафоні.  Правда, щодня не виходить викладати фото, мені просто не вистачає терпіння ловити вірні кольори при штучному освітленні лампочок..

Нарешті згодилися ножиці, куповані позаторік. Вони абсолютно спокійно пасують до процесу, чи мені так здається. А то я вже засмучувалась, що просто складаю нові ножиці у коробку і ніяк не користуюсь.

Голландський семплер, оформлений і майже повішений

 Оформився торішній семплер. Аж з третього разу. 

Підбирала я раму ліниво: то одну купила випадково, то другу, розміри обирала на око, як наслідок - рами не підійшли, кепська була ідея. Втретє я цілеспрямовано пішла до багетні з готовою роботою і замовила потрібного розміру.. лиш трохи більше по кожній стороні, враховуючи, що полотно  тягнеться. Нагадаю, це не канва, а змішана тканина, вона трохи пружна. 

Світлини робилися ще у вересні, коли було порівняно тепло (нечасто, але було), і кручені паничі тут в усій красі.

Семплер з журналу "The Gift of Stitching", випуск 17, за червень 2007 року.

Багет найзвичайнісінький, зі стандартним  візерунком, аж занадто стандартним. Готові рамки з такого багету продаются куди не плюнь. Та у нього велика перевага - він червонувато-брунатний, за кольором личить до роботи накраще. Скло антиблиск. 

 Double Dutch Sampler перекладається як "подвійний голландський семплер". Можливо існує точніший переклад? 

У моїй голові він асоціюється з книжкою "Срібні ковзани" Мері Мейпс Додж (переклад І.Стешенко). Я люблю книжки, що якісно перекладені, які читаєш і насолоджуєшся і сюжетом, і добором слів, побудовою речень. Це одна з таких. Якщо ви не читали, то вона про країну дивин Голландію, про Ханса і Гретель, і великі льодобіжні змагання.  

А пара сніжинок тут асоціюються з серіалом "Твін Пікс", що я дивилася під час вишивання, але то вже інша історія :)

Sampler Cove Designs "Double Dutch Sampler"
Тканина і муліне власним підбором.

Дивно, деяким родичам сподобалось це вишиття, враховуючи, що це іноземна картинка, незвична для нашого ока. Не букет, не натюрморт, не пейзаж, і не портрет. Купа візерунків, яку чомусь цікаво роздивлятися.. 

"Ein Korb mit bunten Blumen"

"Ein Korb mit bunten Blumen" у перекладі з німецької - "Кошик з барвистими квітками". Така затишна картинка.
Німецький (судячи з назви) журнал надав аж три ключі до схеми, на вибір, і жоден з них не дає гарного результату; це ясно з вигляду усіх трьох  перенаборів, і з того невтішного факту, що довелось більшість ниток добирати самотужки, інакше було враження, що від самого початку вишиваєш тільки аналогами.  Дякую Наталці Сандра-Л з форуму, за шефство над цією картиною, без копняків і недільних звітів це вишивання би ще довго тяглося.
 Деякі кольори порола і перешивала по 3-4 рази. Змінювались кольори кошика,  перероблялись жовті квіти, зелені листочки робилися чіткішими. У моєму "робочому" зошиті присвячена цїй картині сторінка ставала чимдалі почерканішою. Гірше у цьому зошиті тільки сторінка для зимового пейзажу, який теж перероблявся.

Канва невідомого походження 16ct, нитки - збірний вінегрет.
Це точно краще, ніж те, що б вийшло за рекомендаціями журналу. Просто констатую ганебний факт.
(Іноді закрадається думка, що справжній ключ журнал заховав у секретному сейфі, а про людське око надрукував абищо.)
Вельми бородатий довгобудище. Кілька років тому почала, закинула, за 3 роки дістала з шафи, поволеньки вишивала півтора роки, завершений знову сховала у шафу на 2-3 роки. Декілька місяців тому знову дістала, понесла у багетку. Чому ж воно і досі не було повішене на стіну, спитаєте ви.  Я сама натягую вишивання і остаточно складаю всю картину докупи, і мені стало видно, що прозорий пластик (який ставлю замість скла) дуже з'їдає яскравість червоного кольору.
 На фото це трохи видно, насправді ще гірше.

Полежав цей бутерброд ще трохи , поки приймалось рішення. Замінила пластик на звичайне скло, яке вставила позаду паспарту.

Рама з легким бронзовим відблиском.
До речі, про квіти. У кошику впізнала червоні майори, а що то за інші?

Барвисті квіточки просто навулиці: