середа, 20 червня 2018 р.

Квакерський чохлик на ножиці. Завершення.



Ще навесні до завершення квакеру лишалось зовсім трошки, а думки загрузли на таких дрібничках, що годі й казати. Що вишити там замість літер, що вишити тут замість літер, чи випороти мультиколор...

ілюстрація з обкладинки
У мене значно менше літер і слів, ніж у автора. наприклад, у центрі замість напису - лебідь, запропонований авторкою як альтернативний варіант. Верхній кутик - з солов'їними вічками. Вони вишиті мультиколором Мадейра, у нього досить швидкі переходи кольору. Для солов'їних вічок це підходить. Тканина нерівномірна і хрестики приземкуваті. Квадратний дизайн від цього став ромбоподібним. Але це не страшно, у  ромба всі сторони однакові. Просто сам чохлик буде трохи приземкуватішим, ніж треба. Якби схема була розвернутою на 45 градусів, і вийшов би прямокутник з різними сторонами - тоді було б погано.


Barbara Bernard "Loudoun Sampler Guild Anniversary"

На самому початку всього квакеру, давним-давно, я планувала вишивати по брунатній тканині чорним шовком. Або темно-синім. Потім схвалила авторський варіант. Потім поступово барви з'їхали у сторону жовтого і помаранчевого. І врешті... вийшло взагалі не те, що планувалося. Бо... 

Увечері я вирішила випрати вишивання. Нечиста сила смикнула мене, за звичкою, намилити його мильною піною. І все загинуло. Все тепер виглядає так, ніби йому 200 років. Вірніше сказати, зблякла сама тканина, саме так, як вона вже робила це торік, коли я прала її після фарбування. Ніколи не поспішайте, коли не впевнені і вам здається, що ви щось могли підзабути. Бо ви насправді підзабули, і буде халепа.


Жах, просто жах. Був колір молочного шоколаду, став колір якогось капучіно з молоком. Цифри взагалі не роздивитись.
Звісно, я зажурилась. І все одно зробила чохлик для ножиць.
З технічних подробиць пошиття..
Читайте інструкцію збірки, шукайте майстер-класи, а то інакше  будете переробляти все по кілька раз.
До вивороту вишивки я припрасувала шар м'якого клеєвого флізеліну. Здалося, що занадто м'яке. Допрасувала ще твердий клеєвий дублерин. Зараз можу сказати, що дублерин був зайвий, чохлик занадто жорсткий. Мабуть, найкращий варіант був би такий: вишивання, м'який флізелін, підкладка, м'який флізелін.

 
Я спробувала полегшити справу і підшити підкладку машинкою, але на жаль, довелося врешті-решт все перешивати руками. Машинне пошиття не давало такого точного результату, як ручна праця.  Якщо ви займаєтесь клаптиковим шиттям і звикли до припусків 6мм - знайте, що  тут зовсім інший випадок і цього буде мало, бо у нижньому кутку підкладка повинна відступити від кута десь на 1см.
 Збірка цих маленьких рукодільних дрібничок забирає більше клопоту, ніж великі картини. Навіть вертикальний біскорнюшний шов вишився вірно лише з другого разу. Перший раз був неправильного кольору...
 Здається, єдине, чого я тут не переробляла, це ґудзик.


Ножиці-лелеки поміщаються дуже добре і навіть трохи місця лишається. Нагадую, тканина невідомого виробника ~ 40ct або ще мілкіше, муліне - різноманітна бавовна і мадейрівський шовк.
Ми звикли, що мотузочки зав'язуються гарним бантиком, а от у іноземних майстринь я звернула увагу, що мотузочка лише одна, і вона мабуть просто накручується на ґудзик. Так і роблю (а мотузочок все ж зробила дві)
Таким чином, чохлик для золотого лелеки в мене вже є, він не такий як думалось, а такий, як вийшов. Думаю, що можна  робити ще один - "такий як думалось". Трошки пізніше.

"Золотий" лелека від Madeira - це перший мій рукодільний подарунок для себе улюбленої.  Коли я захопилась вишиванням і читала багато вишивальних форумів, то вирішила, що просто зобов'язана мати вишивальні ножиці. Розмаїття було дуже велике. Вибір - це часто складна проблема. Отож, я вирішила, що хочу коли-небудь мати здоровецьку колекцію ножиць і почати треба з класики. Лелеки і павичі - це, здається, класика жанру серед вишивальних ножиць. Я надумала мати і те і інше, і почала з лелек. Вибрала фірму Madeira, про них були гарні відгуки, на пакунку написано, що вироблено в Італії, та ще й позолота 22 карати. Як тут можна стриматись...
Є такий забобон, що не можна дарувати іншій людині гострі предмети. І якщо хочеться ножиці,  треба купувати їх самій. Кілька років тому у свій День Народження я купила цього "золотого лелеку", а оскільки  того вечора проходив дуже визначний футбольний матч, то, по-перше, крамниця вирішила зачинитися раніше, і я втрапила на останню хвилину, коли продавець вже зачиняв двері ключем, а по-друге, на зворотньому шляху (з новенькими ножицями у руцях, бо не могла намилуватися) ми всі занурились у  розмальований, ревучий  натовп футбольних вболівальників-іноземців,  що прокотився повз нас як велике веселе цунамі. :)
"Лелеки" мешкають у вишивальній коробці і я дуже ними задоволена.


пʼятниця, 8 червня 2018 р.

Айстра, вечірня зоря.

Зшито блоки 8 і 9 для синьої ковдри.
Блок №8 аналогічно називається "Блакитне диво", моя робоча назва - "айстра". За традицією, ескіз ретельно вираховувався, а потім малювався олівцем та лінійкою у домашніх умовах у нічний спокійний час. Десь у глибині душі я маю якісь креслярські здібності, бо як інакше пояснити, що людина таким займається, коли можна просто почекати до ранку, піти до найближчого принтера і роздрукувати шаблони, надані автором.

БОМ "Лазурное чудо", блок №8 "Лазурное чудо"

Зшито наполовину руками, наполовину машинкою.
Було дещо нове у цій зірочці : тут треба робити Y-шви, тобто вшивати кутики. Я навіть не знала, що таке в принципі роблять. Добре, що у майстер-класах все розжовано для таких телепнів, як я.
Зірочка виглядає такою чистенькою. Подобається...


Блок № 9 "Зорепад", моя робоча назва - "вечірня зоря":

БОМ "Лазурное чудо", блок №9 "Звездопад"

Якийсь час була виникла спокуса перевернути  деякі частини зірки, виходили цікаві варіації:


Можна було б одночасно зшити два, чи то навіть три варіанти, як я робила колись. Але - дуже відстаю. На офіційному сайті вже викладено збірку блоку №12, отже і без того запізнююсь на три зірки.

  
Далося взнаки те, що я давно не бралася за цей проект. Я забула, що не можна прасувати складові частини блоку занадто часто і з зусиллям... Знаєте, що тоді буде? Деякі тканини можна розтягти ненароком, а деякі тканини можуть осісти, можуть утворитися легкі зморщечки, і врешті розміри блоку  будуть менші,  ніж планувалося. :[

Що складніше: вибрати найкраще фото з 10 гарних, чи вибрати найкраще з 10 поганих? Відповідь: це однаково складно.
По всьому видно, що сезон садових троянд вже почався.



понеділок, 4 червня 2018 р.

Про пори року, які вибивають рукодільницю з графіків

Пригадую, що обіцяла самій собі щось закінчити  за термін у два тижні, ще на початку весни, але мабуть будувати плани виходить краще, ніж їх дотримуватися.
Весна - це така пора, яка рішуче витісняє з голови вишивальниць усілякі думки на кшталт "сьогодні вишию норму у 300 хрестиків а може і більше". Просто неможливо не роздивлятися, не нюхати, не радіти всьому буйному цвітінню, пташкам, комашкам, котам. Тепер рукодільні плани виглядають так: "хоч би вишити що-небудь сьогодні, якщо встигну до того, як засну".

Умовно поділяю весну на невеличкі сезони за палітрами цвітіння. Кінець квітня, пора зеленої трави,  квітучих грушок, вишень і тюльпанів:







Всі порпаються на городах та садибах, наче ті мурашки. Весело і бадьоро, бо ж як іще можна копирсатися у пахучій землі такого сонячного дня, коли у білих вишнях гудуть бджоли, а сусіди палять багаття.


Початок травня - цвітуть яблуньки та грушки, каштани, починає цвісти бузок.
Білий цвіт осипається, і ви ходите по доріжкам, усипаним пелюстками, наче на якомусь урочистому святі.



Повільними кроками равлика просувається шоста секція ковдри-Циганки... Це - найважчий блок у секції, сподіваюсь скоро зібрати докупи всю секцію, а то я її розтягла на два місяці :/ Чесно, не можу зосередитись на ковдрі у хаті, коли надворі все таке дивовижно пречудове і зелене.


Середина травня - до запашного бузку додаються ще акації:



Між іншим, нарешті нашиваються ґудзики на бородатий довгобуд - гольницю, якій хто-зна скільки років. Бо у ті хвилини, коли я  займаюся печворком, я враз згадую, як мені набридло колоти пальці кравецькими булавками, коли я шукаю їх у паперовій коробці (а їх там 1000 штук , причому безладом, тому вони нагадують їжака).


Ще думаю над остаточним виглядом.

Третя декада травня - квітнуть трояндочки, півники, півоніїї. Пахне бузиновим цвітом.




Потрошку вишивається картина "Бузкова вуличка".
Прогулянки на велосипеді дають змогу дістатися найдальших околиць містечка, де я не була взагалі ніколи у своєму житті. Щоправда, на цих околицях, цілком можливо,  відсутня пристойна дорога :[
Дуже популярні  рожеві шипшини. Вони ростуть на кожній вулиці мінімум по кілька штук.
Трапились лише кілька жовтих, пара білих , і одна майже фіолетова!






Як я вже зазначала, рожеві троянди буквально куди не плюнь..
Хати часто попід кронами дерев. Великих і велетенських. Вразилась їх розмірам. А коли вулиця давно знайома, то ходиш ніби поруч з ними - а не помічаєш цього. 



Деякі хати просто сховані у хащах саду.



Починається сезон солодких черешень і полуниць, а отже, вельмишановне паньство, починається і літо!



А потім від довгих прогулянок у захопленої мандрівниці пошкодилось коліно, і от воно досі видужує. 😑


(то ненажерливий кролик  у кущах)...