Примітив зі свинею

 У вересні на одному симпатичному вишивальному каналі почався симпатичний хелоуінський СП. Я вирішила взяти участь, якраз був претендент на відьмацьку тему. Правда, немаленький...

Довго ламала голову з тканиною. Взяла залишок небіленого льону, у який (теоретично) майже влізає проект. Ширини там вистачало, а висоти впритул. Щоб були якісь пристойні поля, я дошила трохи тканини.

Поміркувала. 

Пофарбувала домашнім способом у всяких чаях і приправах. Льон став зеленкуватий.
Подумала ще.

Відрізала інший шмат льону. Пофарбувала тільки у чаях. Льон номер два набув світлого брунатного відтінку.
Ось, на вибір.

Проект -  Notforgotten Farm "When Pigs Fly".

Домашня назва "примітив зі свинею".
Вибрала льон номер два, а зеленкуватий заховала на інший проект. 
Почала у вересні. 
Помалу, помалу. Приблизно 200 хрестиків за тиждень. 

Зараз маємо дві хати і "баобаб".
Отой перелив кольору на листі я мудрувала дуже довго. Шукала у всіх офлайн крамницях DMC Color Variations потрібного, як мені здавалось, кольору, і не знайшла... У одній крамниці був DMC Coloris, схожий з виду. Взяла його і розбавила блендом, щоб не надто яскраво.
Різниця у тому, що Coloris має досить різкі короткі переходи, буквально по кілька см на кожний колір. На відміну від нього, Color Variations має дооовгі, поступові переходи кольору і мабуть підійшов би краще, але що ж. 
Навряд чи я дошию все до Хелоуіна, хіба до наступного. 

Нарешті прийшла осінь і дощі. Як же було сумно, коли у Європі повені і потопи, а у нас в цей же час ані крапельки дощика.
У садку буйно квітнуть жоржини. Всім сусідам їх показують, у добровольчо-примусовому порядку. :)

А це я у дорозі, близько сьомої ранку. Як казав один блогер, роблячи невдоволену пику: "моя улюблена пора доби. Сьома ранку".

Насправді, я дуже люблю схід сонця. Тільки щоб його побачити, треба рано прокидатися, а це складно.

Рушник, серпень-вересень

 Після попереднього маленького фінішу знадобився певний час, щоб пристати до наступного етапу. А це не вишивати, а пороти.

Як же це муторно..
Поки інші дівчатка мудрують вишиванки, я навіть не вишивала, а оце от.
Мало того що хрестики маленькі, так вони ще й вишиті так, щоб пороти було найскладніше. На самому початку проекту (це саме оця ділянка) я намагалася робити ідеальний виворіт, а це означає: робити другий стібок ПІД першим; робити дурнувати переходи між хрестиками; робити переходи сходинкою, підлазячи знову ж таки під цілий хрестик тощо. Хитромудрий спосіб вишиття, і божевільний спосіб пороття. Лаялася як скажений собака. Таке можна подужати, роблячи щодня, невеликими підходами. Навіть купила другий спорювач, бо мій перший спорювач десь заховався і не озивається :).
Якщо торік я боялася, що погано закріпила хвостики, то це пройшло: навіть без закріплення хвостика таке важко розпустити. Купа симпатичних гордієвих вузлів.
Як спорола все, зробила заслужену перерву. 

Набравшись наснаги, намітила центральну вісь, і почала, вважаймо, друге крило рушника. Тепер воно друге. 
На цьому крилі роблю розмітку по ходу діла. З нею легше орієнтуватися.

Перейшла на вишивання два-проколи-за-раз. Це значно прискорює справу, треба тільки небарабанно натягувати і трошки практики.

Відкопала коробку підходящого розміру, і складаю процес у неї. Це зручніше, ніж запихати весь рушник у файлик А3. Однозначно. 

І купила в секонді наволочку, перепрошую, пОшивку для подушки, попрала, відрізала шматок, та й загорнула рулон з рушника, що незадіяний у вишиванні на дану мить. Так він хоч не бруднитиметься. Вірніше, я і раніше той рулон закривала, але та тканинка була замала, аби прикрити все. Нагадаю, ширина мого рушника близько 40 см !

Процес іде неспішно але впевнено:

А це вигляд з вікна електрички. Може, туман, а може, той гадський пил з далеких пустель Африки.

Краще б дощ пішов, замість оцих африканських сюрпризів.
У Харкові днями замість ранкового туману був, мені дається, дим від пожеж :(((
Хочемо дощ, як у Польщі.