Рушник. І осінній Харків.

Рушник просувається.
Дошила лівий край.

Незручно вишивати край рушника в принципі. У звичайні п'яльця не зап'ялиш так, щоб було гарне натяжіння - бо в одному місці затискається тільки тканина, у другому - тканина плюс вишивання, у третьому - тканина у три складення, у четвертому - нічого.
Тому для краю я беру самозап'ялювальні Нурге. Їм плювати на ці подробиці.

Після лівого краю, пішла по верхах, дошивати "ріжки".  Якось так сталося, що ріжки я лишила на потім.
Заодно помітила відмінність у відтінках муліне.. Це не радує. І це не вплив сонячного світла.  Буду розбиратися.

Прямую до правого краю.
Сьогодні ми на етапі "треба було ще вчора звітувати на вишивальному каналі", але освітлення кепське... Сонечка не видно, небо "бліда поганка". Хочеться дошити цей візерунок до кінця осені. 

______

Рубрика "осінь у Харкові". Кінець жовтня:

Назва місяця легко запам'ятовується, жовтень це коли дерева жовті. 
На відміну від іншомовної "октябрь" чи "ноябрь", я один пень не розбираю який із них коли, бо ці назви аж нічого не говорять. Доводилось на кшталт віршика вивчити "сентябрь-октябрь-ноябрь", і таким чином вираховувати, що за місяць. 

Місяць листопад - це коли листя з дерев вже обпало:

Я виставляю цей, так би мовити, краєвид, бо ще у перший день після падіння кабу тут стовбичила юрба доморощених телефоно-фотографів впереміж з міськими службами, ремонтною технікою і комунальщиками, і вже половина містян показали цю будівлю усім родичам і знайомим. 
До слова, сьогодні вночі знову прилетіли "братні дарунки" від наших сусідів-психопатів. У цьому ж районі. І Держпрому знову треба застеляти вікна фанерою, тільки у інших місцях. 
І це тільки ті краєвиди, де ходжу особисто я - і то, я показала не все. 
Правда, на більшість харків'ян це не дуже впливає, морально. Вони міцні горішки. Вибило всі вікна у супермаркеті - наступного ж дня оголошується, що він знову відкриється через кількадень. Якось так. 
🌻🌻🌻

Примітив зі свинею

 У вересні на одному симпатичному вишивальному каналі почався симпатичний хелоуінський СП. Я вирішила взяти участь, якраз був претендент на відьмацьку тему. Правда, немаленький...

Довго ламала голову з тканиною. Взяла залишок небіленого льону, у який (теоретично) майже влізає проект. Ширини там вистачало, а висоти впритул. Щоб були якісь пристойні поля, я дошила трохи тканини.

Поміркувала. 

Пофарбувала домашнім способом у всяких чаях і приправах. Льон став зеленкуватий.
Подумала ще.

Відрізала інший шмат льону. Пофарбувала тільки у чаях. Льон номер два набув світлого брунатного відтінку.
Ось, на вибір.

Проект -  Notforgotten Farm "When Pigs Fly".

Домашня назва "примітив зі свинею".
Вибрала льон номер два, а зеленкуватий заховала на інший проект. 
Почала у вересні. 
Помалу, помалу. Приблизно 200 хрестиків за тиждень. 

Зараз маємо дві хати і "баобаб".
Отой перелив кольору на листі я мудрувала дуже довго. Шукала у всіх офлайн крамницях DMC Color Variations потрібного, як мені здавалось, кольору, і не знайшла... У одній крамниці був DMC Coloris, схожий з виду. Взяла його і розбавила блендом, щоб не надто яскраво.
Різниця у тому, що Coloris має досить різкі короткі переходи, буквально по кілька см на кожний колір. На відміну від нього, Color Variations має дооовгі, поступові переходи кольору і мабуть підійшов би краще, але що ж. 
Навряд чи я дошию все до Хелоуіна, хіба до наступного. 

Нарешті прийшла осінь і дощі. Як же було сумно, коли у Європі повені і потопи, а у нас в цей же час ані крапельки дощика.
У садку буйно квітнуть жоржини. Всім сусідам їх показують, у добровольчо-примусовому порядку. :)

А це я у дорозі, близько сьомої ранку. Як казав один блогер, роблячи невдоволену пику: "моя улюблена пора доби. Сьома ранку".

Насправді, я дуже люблю схід сонця. Тільки щоб його побачити, треба рано прокидатися, а це складно.

Рушник, серпень-вересень

 Після попереднього маленького фінішу знадобився певний час, щоб пристати до наступного етапу. А це не вишивати, а пороти.

Як же це муторно..
Поки інші дівчатка мудрують вишиванки, я навіть не вишивала, а оце от.
Мало того що хрестики маленькі, так вони ще й вишиті так, щоб пороти було найскладніше. На самому початку проекту (це саме оця ділянка) я намагалася робити ідеальний виворіт, а це означає: робити другий стібок ПІД першим; робити дурнувати переходи між хрестиками; робити переходи сходинкою, підлазячи знову ж таки під цілий хрестик тощо. Хитромудрий спосіб вишиття, і божевільний спосіб пороття. Лаялася як скажений собака. Таке можна подужати, роблячи щодня, невеликими підходами. Навіть купила другий спорювач, бо мій перший спорювач десь заховався і не озивається :).
Якщо торік я боялася, що погано закріпила хвостики, то це пройшло: навіть без закріплення хвостика таке важко розпустити. Купа симпатичних гордієвих вузлів.
Як спорола все, зробила заслужену перерву. 

Набравшись наснаги, намітила центральну вісь, і почала, вважаймо, друге крило рушника. Тепер воно друге. 
На цьому крилі роблю розмітку по ходу діла. З нею легше орієнтуватися.

Перейшла на вишивання два-проколи-за-раз. Це значно прискорює справу, треба тільки небарабанно натягувати і трошки практики.

Відкопала коробку підходящого розміру, і складаю процес у неї. Це зручніше, ніж запихати весь рушник у файлик А3. Однозначно. 

І купила в секонді наволочку, перепрошую, пОшивку для подушки, попрала, відрізала шматок, та й загорнула рулон з рушника, що незадіяний у вишиванні на дану мить. Так він хоч не бруднитиметься. Вірніше, я і раніше той рулон закривала, але та тканинка була замала, аби прикрити все. Нагадаю, ширина мого рушника близько 40 см !

Процес іде неспішно але впевнено:

А це вигляд з вікна електрички. Може, туман, а може, той гадський пил з далеких пустель Африки.

Краще б дощ пішов, замість оцих африканських сюрпризів.
У Харкові днями замість ранкового туману був, мені дається, дим від пожеж :(((
Хочемо дощ, як у Польщі.

Misty dawn. Кораблик поплив.

Що сказати, я таки визначилась про світлі кольори. 😀
Варто було витратити в абсолютне нікуди цілих півмісяця, щоб дійти висновку: шитиму за ключем. 😏

Тільки - не у два, а в три складення. Таким чином, хрестики опукліші і краще виділяються. Фактично, лише власна тінь робить їх видимими, світло має падати під певним кутом. 😬

У чотири складення вони були б ще опукліші (теоретично) - та на практиці я не побачила різниці, при тому, шити важче і хрестики виходять неохайні.

Знову ж, можна подумати, що я таке дурко, просто невдало підібрала тканину, і саме тому світлі хрестики такі невловимі, але "ніт". Інтернет каже, що рекомендована тканина - кольору такого-то номеру DMC, я прикладала цей колір до мого льону, і на диво, відтінки майже повністю тотожні. Якщо подивитися на обкладинку схеми - там та сама байка зі світлими кольорами. Тобто так і задумано!

Під кінець роботи стався атас із чорними нитками. 
У процесі бекстічу закінчився чорний DMC. Я пішла докупити, а у вишивальній крамниці його нема! Розібрали 😠 Капець. Пам'ятаю, з чорним бісером була така ж катавасія не так давно. 
Перерила свої запаси. Знайшовся СХС, який я не дуже схвалюю для бекстічу, та що ж.. З обережності, пустила його на бек по контуру вітрильника.
У процесі знайшлися і залишки Anchor, теж на останньому подиху (три ниточки). Я зраділа. Поняття зеленого не маю, яким боком я проґавила їх... Згодилися на снасті.
Не сказала би, що моя особа аж дуже вимоглива до бренду муліне, але! СХС - нерівномірної товщини, Anchor - рівномірної, ось і все. 

Jeanette Crews Designs "Sail away. Misty dawn".
Небілений льон 16ct, муліне DMC (крім бекстіча)

Окрім класичних муліне, можна тільки уявити, скільки світлої собачої шерсті зашито в цей пейзаж. Її не видно на сірому фоні, але я знаю, вона там є. Як ховрах у степу. Ти його не бачиш, а він є. 

На чорній захисній ганчірочці шерсть видно ще й як. 😗

Після прання готової роботи можна побачити, що "зафлізелінені" краї витримали це все без проблем.

(Також можна побачити, що я ганебно довго збираюся з публікаціями процесів!) 😏

А тим часом, вітаю усіх із днем державного прапора/днем Харкова, і днем Незалежності України! 💙💛 

P.S.У нас в Харкові хіба тільки феєрверків не було, а так - народ гуляв, співав пісень, і всіляко веселився... І це незважаючи на повітряні тривоги і небезпеку. Незадовго до комендантської години під нашими вікнами хтось ішов додому і волав пісеньку "путін х#йло лалалала-лалалала", думаю, ну що там за п'яниці кричать, а потім прислухалась, та й думаю - нехай собі співають люди :)

Дівчина на столику.

Зазвичай на моєму столі красується якась панна, тішить очі. Цього разу - лялька 2010х років, коли голови у Барбі вже на всю котушку клепалися збільшеного розміру. (порівняно з головами 2000х).

Традиційно, Барбі була знайдена у стані б.в., проте ціленька і чистенька, навіть у пристойній сукні. Я бродила коло неї колами, довго і нудно міркувала, у збурених почуттях пішла до виходу з базару, а там різко завернула, затято потупцяла назад, рішуче купила. 

Ну, я просто не змогла піти додому - без неї! Буває. 

 Зазвичай принесені додому ляльки виглядають, наче вилізли з канави після буйної гулянки, і після водяних процедур кардинально видозмінюються. Це не про дану особу. Дана особа просто змила дорожній порох, яким припала на базарних тротуарах за день.

Розпізнала її як Barbie Girly Summer ( або Barbie in Striped Dress) 2008 року.

Здається, нічого визначного у ній нема.. 

Дзвінке дубовеньке тіло. Це не є проблема для тих, хто любить дутиків 90х.

Гарне волосся, причому, стрижка із милим чубчиком - через що обізвала її Елен, на честь серіалу "Елен і друзі" (рос.- "Элен и ребята"). 

Не-барбійський типаж, себто, не блакитноока білявка. (Тим паче, тодішні блакитноокі білявки були не такими й милими 😑 )

Смаглява і рум'яна (це завжди плюс у моїх очах, як показник "здоров'я" :). 

Рідна сукенка у смужках, як натяк на купальник першої Барбі (це спало мені на думку тільки вчора!). Той купальник вже ікона Барбі світу, Маттел періодично присвячує йому різні спецвипуски.

Не вистачало тільки взуття. Отакого (фото з інтернетів):

Судячи з вигляду, його призначенням було - загубитися в хаті у перший же день гри. 😏

Моя Елен приміряла кілька пар рожевих босоніжок, і всі не попадали у відтінок сукні. 

Аж поки я не замовила шикарні чорні "лабутени":

Замовила просто так, не для когось конкретного. Особисто у мене чорне і біле лялько-взуття завжди в дефіциті. 

Я вже нетерпляче потирала руці і перебирала у мріях, на кого це взути. Ба, продавець явно нікуди не поспішав. Днів із 10 він тягнув вола за яйця. Нарешті, відправив посилку. Посилка повзла до мене стандартний проміжок часу, і одного дня прибула на пошту, вже під вечір - а я зранку виїхала в інше місто! Звісно, родичі забрали, вони вже звикли кататися на пошту :) 

Як людина нетерпляча, я попросила акуратно розпанахати посилку і показати фото що там є. 

А там були НЕ чорні НЕ лабутени. 

>:-(  

Особисто я обурилась на продавця і відкрила спір. 

До слова, за час, поки їхала посилка, у нього з'явилося кілька нових відгуків, на тему "замовили одне, приїхало геть інше". 

Спір я виграла. 

НЕ-чорні-НЕ-лабутени врешті дуже вдало підійшли Елен.

Колір майже вписався!

Це, звісно, не відміняє того, що я знову замовлю чорні лабутени, але приємно, що образ склався.

Рожеві НЕ лабутени закріпилися за Елен як її особисті. :) Лице Елен висловлює чудовий настрій, чого і всім (МАЙЖЕ всім) бажаю!

Barbie Girly Summer 2008