Грушевий садок: січня 2024

Настав час семплера, початого у групі примітивів 2021го року. Останній показ був у кінці 2021го. Планувала дошити до літа. Та у 2022му наші сусіди-ідіоти напали на нас, і було не до вишивання.
2023го потроху взялася за нього.
Власне, там залишалась долішня частина, і написи.

Як завжди, ввела у роботу ще більше кольорів... Де має бути синій - вліплю блакитний, або електрик, або синьо-зелений. Якщо у ключі 10 кольорів, у мене їх буде 25. Так само виходить.

А ще перешила квітки у букеті, бо вони мені якісь блідуваті.
Це вперше я вишивала семплер за схемою цієї вишивальної групи, і дійшла висновку, що кольори треба підбирати самотужки. Якщо порівняти нашу реконструкцію з оригіналом, то видно, що вони трохи відрізняються відтінками.
Оригінал:

(До прикладу - у мене враження, що квіти у букеті і полуниці у рамі вишиті одним червоним відтінком. А у моїй схемі це дано різними кольорами. )
Найбільший клопіт - англійські написи.
Внизу - дані вишивальниці. Я вишила свої - ім'я, місце, 2023 рік. Нічого складного.

Вгорі - на оригіналі фраза:
'Tis education forms the common mind,
Just as the twig is bent the tree's inclined.
(Автор фрази - англійський поет Александер Поуп, жив у XVIII столітті.)

Приблизний переклад гуглом на українську:

Це освіта формує наш розум,

куди гілка зігнута, туди дерево хилиться.

Але англіцька фраза - вишукана і римована. А гугло-переклад не вишуканий і не римований. Я не можу завіршувати його професійно, я не поет і не письменник.

Місяці і місяці я не знаходила заміну. Весь цей час рама з вишиванням чекала у кутку кімнати.
У грудні попалася гарна приказка:
Коли б чоловік знав чого він не знає, то й мав би чого не має.
За змістом наближено до фрази А. Поупа, зрозуміло, і особисто мені, по-своєму, ближче. Згідно сучасним тенденціям рівноправ'я, підмивало замінити "чоловік" на "людина"; трохи подумала, і вирішила залишити приказку як є.
Оскільки я вже вишила 2023 рік, справою честі було завершити до Нового року.

Вперше за кілька місяців, я знову дістала раму з семплером. Вона була вкрита пилом... Добре, що вишивання було закрите полотном. А коли я сіла вишивати петіти, мало не зламала очі - так незвично. Я кліпала як навіжена, намагаючись сфокусувати погляд на переплетінні полотна. Інколи тицяла мало не наосліп. Дійшло до того, що принесла лупу!

Врятувала довга світлодіодна лампа над письмовим столом. Вона слугує мені для дрібних "ремонтних" робіт (типу прошивання лялькових голів волоссям). Під нею все видно! Переселила раму на стіл.