Примітив зі свинею

 У вересні на одному симпатичному вишивальному каналі почався симпатичний хелоуінський СП. Я вирішила взяти участь, якраз був претендент на відьмацьку тему. Правда, немаленький...

Довго ламала голову з тканиною. Взяла залишок небіленого льону, у який (теоретично) майже влізає проект. Ширини там вистачало, а висоти впритул. Щоб були якісь пристойні поля, я дошила трохи тканини.

Поміркувала. 

Пофарбувала домашнім способом у всяких чаях і приправах. Льон став зеленкуватий.
Подумала ще.

Відрізала інший шмат льону. Пофарбувала тільки у чаях. Льон номер два набув світлого брунатного відтінку.
Ось, на вибір.

Проект -  Notforgotten Farm "When Pigs Fly".

Домашня назва "примітив зі свинею".
Вибрала льон номер два, а зеленкуватий заховала на інший проект. 
Почала у вересні. 
Помалу, помалу. Приблизно 200 хрестиків за тиждень. 

Зараз маємо дві хати і "баобаб".
Отой перелив кольору на листі я мудрувала дуже довго. Шукала у всіх офлайн крамницях DMC Color Variations потрібного, як мені здавалось, кольору, і не знайшла... У одній крамниці був DMC Coloris, схожий з виду. Взяла його і розбавила блендом, щоб не надто яскраво.
Різниця у тому, що Coloris має досить різкі короткі переходи, буквально по кілька см на кожний колір. На відміну від нього, Color Variations має дооовгі, поступові переходи кольору і мабуть підійшов би краще, але що ж. 
Навряд чи я дошию все до Хелоуіна, хіба до наступного. 

Нарешті прийшла осінь і дощі. Як же було сумно, коли у Європі повені і потопи, а у нас в цей же час ані крапельки дощика.
У садку буйно квітнуть жоржини. Всім сусідам їх показують, у добровольчо-примусовому порядку. :)

А це я у дорозі, близько сьомої ранку. Як казав один блогер, роблячи невдоволену пику: "моя улюблена пора доби. Сьома ранку".

Насправді, я дуже люблю схід сонця. Тільки щоб його побачити, треба рано прокидатися, а це складно.

Рушник, серпень-вересень

 Після попереднього маленького фінішу знадобився певний час, щоб пристати до наступного етапу. А це не вишивати, а пороти.

Як же це муторно..
Поки інші дівчатка мудрують вишиванки, я навіть не вишивала, а оце от.
Мало того що хрестики маленькі, так вони ще й вишиті так, щоб пороти було найскладніше. На самому початку проекту (це саме оця ділянка) я намагалася робити ідеальний виворіт, а це означає: робити другий стібок ПІД першим; робити дурнувати переходи між хрестиками; робити переходи сходинкою, підлазячи знову ж таки під цілий хрестик тощо. Хитромудрий спосіб вишиття, і божевільний спосіб пороття. Лаялася як скажений собака. Таке можна подужати, роблячи щодня, невеликими підходами. Навіть купила другий спорювач, бо мій перший спорювач десь заховався і не озивається :).
Якщо торік я боялася, що погано закріпила хвостики, то це пройшло: навіть без закріплення хвостика таке важко розпустити. Купа симпатичних гордієвих вузлів.
Як спорола все, зробила заслужену перерву. 

Набравшись наснаги, намітила центральну вісь, і почала, вважаймо, друге крило рушника. Тепер воно друге. 
На цьому крилі роблю розмітку по ходу діла. З нею легше орієнтуватися.

Перейшла на вишивання два-проколи-за-раз. Це значно прискорює справу, треба тільки небарабанно натягувати і трошки практики.

Відкопала коробку підходящого розміру, і складаю процес у неї. Це зручніше, ніж запихати весь рушник у файлик А3. Однозначно. 

І купила в секонді наволочку, перепрошую, пОшивку для подушки, попрала, відрізала шматок, та й загорнула рулон з рушника, що незадіяний у вишиванні на дану мить. Так він хоч не бруднитиметься. Вірніше, я і раніше той рулон закривала, але та тканинка була замала, аби прикрити все. Нагадаю, ширина мого рушника близько 40 см !

Процес іде неспішно але впевнено:

А це вигляд з вікна електрички. Може, туман, а може, той гадський пил з далеких пустель Африки.

Краще б дощ пішов, замість оцих африканських сюрпризів.
У Харкові днями замість ранкового туману був, мені дається, дим від пожеж :(((
Хочемо дощ, як у Польщі.

Misty dawn. Кораблик поплив.

Що сказати, я таки визначилась про світлі кольори. 😀
Варто було витратити в абсолютне нікуди цілих півмісяця, щоб дійти висновку: шитиму за ключем. 😏

Тільки - не у два, а в три складення. Таким чином, хрестики опукліші і краще виділяються. Фактично, лише власна тінь робить їх видимими, світло має падати під певним кутом. 😬

У чотири складення вони були б ще опукліші (теоретично) - та на практиці я не побачила різниці, при тому, шити важче і хрестики виходять неохайні.

Знову ж, можна подумати, що я таке дурко, просто невдало підібрала тканину, і саме тому світлі хрестики такі невловимі, але "ніт". Інтернет каже, що рекомендована тканина - кольору такого-то номеру DMC, я прикладала цей колір до мого льону, і на диво, відтінки майже повністю тотожні. Якщо подивитися на обкладинку схеми - там та сама байка зі світлими кольорами. Тобто так і задумано!

Під кінець роботи стався атас із чорними нитками. 
У процесі бекстічу закінчився чорний DMC. Я пішла докупити, а у вишивальній крамниці його нема! Розібрали 😠 Капець. Пам'ятаю, з чорним бісером була така ж катавасія не так давно. 
Перерила свої запаси. Знайшовся СХС, який я не дуже схвалюю для бекстічу, та що ж.. З обережності, пустила його на бек по контуру вітрильника.
У процесі знайшлися і залишки Anchor, теж на останньому подиху (три ниточки). Я зраділа. Поняття зеленого не маю, яким боком я проґавила їх... Згодилися на снасті.
Не сказала би, що моя особа аж дуже вимоглива до бренду муліне, але! СХС - нерівномірної товщини, Anchor - рівномірної, ось і все. 

Jeanette Crews Designs "Sail away. Misty dawn".
Небілений льон 16ct, муліне DMC (крім бекстіча)

Окрім класичних муліне, можна тільки уявити, скільки світлої собачої шерсті зашито в цей пейзаж. Її не видно на сірому фоні, але я знаю, вона там є. Як ховрах у степу. Ти його не бачиш, а він є. 

На чорній захисній ганчірочці шерсть видно ще й як. 😗

Після прання готової роботи можна побачити, що "зафлізелінені" краї витримали це все без проблем.

(Також можна побачити, що я ганебно довго збираюся з публікаціями процесів!) 😏

А тим часом, вітаю усіх із днем державного прапора/днем Харкова, і днем Незалежності України! 💙💛 

P.S.У нас в Харкові хіба тільки феєрверків не було, а так - народ гуляв, співав пісень, і всіляко веселився... І це незважаючи на повітряні тривоги і небезпеку. Незадовго до комендантської години під нашими вікнами хтось ішов додому і волав пісеньку "путін х#йло лалалала-лалалала", думаю, ну що там за п'яниці кричать, а потім прислухалась, та й думаю - нехай собі співають люди :)

Дівчина на столику.

Зазвичай на моєму столі красується якась панна, тішить очі. Цього разу - лялька 2010х років, коли голови у Барбі вже на всю котушку клепалися збільшеного розміру. (порівняно з головами 2000х).

Традиційно, Барбі була знайдена у стані б.в., проте ціленька і чистенька, навіть у пристойній сукні. Я бродила коло неї колами, довго і нудно міркувала, у збурених почуттях пішла до виходу з базару, а там різко завернула, затято потупцяла назад, рішуче купила. 

Ну, я просто не змогла піти додому - без неї! Буває. 

 Зазвичай принесені додому ляльки виглядають, наче вилізли з канави після буйної гулянки, і після водяних процедур кардинально видозмінюються. Це не про дану особу. Дана особа просто змила дорожній порох, яким припала на базарних тротуарах за день.

Розпізнала її як Barbie Girly Summer ( або Barbie in Striped Dress) 2008 року.

Здається, нічого визначного у ній нема.. 

Дзвінке дубовеньке тіло. Це не є проблема для тих, хто любить дутиків 90х.

Гарне волосся, причому, стрижка із милим чубчиком - через що обізвала її Елен, на честь серіалу "Елен і друзі" (рос.- "Элен и ребята"). 

Не-барбійський типаж, себто, не блакитноока білявка. (Тим паче, тодішні блакитноокі білявки були не такими й милими 😑 )

Смаглява і рум'яна (це завжди плюс у моїх очах, як показник "здоров'я" :). 

Рідна сукенка у смужках, як натяк на купальник першої Барбі (це спало мені на думку тільки вчора!). Той купальник вже ікона Барбі світу, Маттел періодично присвячує йому різні спецвипуски.

Не вистачало тільки взуття. Отакого (фото з інтернетів):

Судячи з вигляду, його призначенням було - загубитися в хаті у перший же день гри. 😏

Моя Елен приміряла кілька пар рожевих босоніжок, і всі не попадали у відтінок сукні. 

Аж поки я не замовила шикарні чорні "лабутени":

Замовила просто так, не для когось конкретного. Особисто у мене чорне і біле лялько-взуття завжди в дефіциті. 

Я вже нетерпляче потирала руці і перебирала у мріях, на кого це взути. Ба, продавець явно нікуди не поспішав. Днів із 10 він тягнув вола за яйця. Нарешті, відправив посилку. Посилка повзла до мене стандартний проміжок часу, і одного дня прибула на пошту, вже під вечір - а я зранку виїхала в інше місто! Звісно, родичі забрали, вони вже звикли кататися на пошту :) 

Як людина нетерпляча, я попросила акуратно розпанахати посилку і показати фото що там є. 

А там були НЕ чорні НЕ лабутени. 

>:-(  

Особисто я обурилась на продавця і відкрила спір. 

До слова, за час, поки їхала посилка, у нього з'явилося кілька нових відгуків, на тему "замовили одне, приїхало геть інше". 

Спір я виграла. 

НЕ-чорні-НЕ-лабутени врешті дуже вдало підійшли Елен.

Колір майже вписався!

Це, звісно, не відміняє того, що я знову замовлю чорні лабутени, але приємно, що образ склався.

Рожеві НЕ лабутени закріпилися за Елен як її особисті. :) Лице Елен висловлює чудовий настрій, чого і всім (МАЙЖЕ всім) бажаю!

Barbie Girly Summer 2008

Misty dawn. Експерименти.

Ось він, момент, коли вишивається з метою розпороти.

Світло-бежевий колір, як на мене, зливався з тканиною. Я його спорола і:

замінила на білий; 

бленд світло-бежевий з білим; 

почала вишивати "лиштвою"; 

полишила думку про лиштву; 

Madeira Decora біла, про яку я сказала "дайте будьласочка білий шовк мадейра", і продавчиня дала мені її - стопроцентну.... віскозу😑 ; 

акрил сніжно-білий; 

світло-бежевий DMC у 3 складення;

світло-бежевий DMC у 4 складення.

Коротше, мало не з бубном танцюю...

А на фото той світло-бежевий видно нормально! 😮

У роботу взяла найбільші п'яльця (близько 27 см), нічого так, барабанне натяжіння, зручно, і видно пів-роботи!

Я не знайшла відшивів у інтернетах, а дуже цікаво, як воно вийде саме за ключем...

P.S. Учора з самого рання і весь день рєпкоголові смердюки кидали на Харків ракети і бомби. Цікаво, чого це їм так горить дупа.