неділю, 27 серпня 2017 р.

Квакерський чохлик на ножиці

Оскільки зараз я трошки не вдома, то довелось перейти на компактний процес. Я навіть купила пластиковий судочок для "дорожніх" ниток і голок, бо в пакетику це возити не комільфо. Найменші п'яльця, щоправда, туди не влізли, тому мріємо про повноцінний правильний органайзер.
Цього літа мені прийшло на думку зробити кишеньку для моїх єдиних вишивальних ножиць. Іноді просто дрижки беруть, коли вони падають у нетрі вішивальної коробки і шкрябають гострими кінчиками щось там у глибині, а інші тверді предмети у коробці шкрябають позолоту на самих ножицях ... =( 
Я давненько задивлялася на відомий квакерський дизайн від Barbara Bernard "A Token of Love" , він у світлих весняних кольорах і на світлій основі, і випадково натрапила на інший дизайн цього ж автора "Loudoun Sampler Guild Anniversary", ось так він виглядає на обкладинці:
 Його я взагалі побачила вперше у житті. І у нього той самий недолік, який у "A Token of Love", а саме, великі розміри кінцевого виробу. Якщо хрестик звичного нам розміру, то кишенька буде така велика, що вишивальні ножиці в ній потонуть і ще половина місця лишиться. Обрала перший варіант кольорів. Я підрахувала, що невідома тканина 40ct з моїх запасів буде якраз те, що треба, та й поварила її у розчині марганцівки. Тричі. Чесно кажучи, одного разу вистачило б, але я двічі партачила, коли прала її. Перший раз  замочила у пральному порошку, від якого вибілилися "крапочки" на пофарбованій тканині, а другий раз намилила милом, і від цього висвітлилися заломи :\ Повторні фарбування трохи затемнили ці недоліки, хоч і не до кінця... Третій раз я просто замочила тканину у розчині мильної піни. Від всіх процедур каунт тканинки став ще мілкішим. Тому не знаю, чи вийде з цього те що планувалося. Може ножиці вже й не влізуть? 

Також зшила руцями блакитний захисний чохлик, який неодноразово бачила у іноземних вишивальниць. По-перше, я боюся, що від моїх долонь фарбована тканина зблякне. По-друге, у цей чохлик гарненько ховаються краї полотна поза п'яльцями, і не заважають мені. Вишивання стає компактнішим і зручнішим. Звісно, видиме поле для вишивання стає трошки меншим. Це мої найменші п'яльця (14см), і видиме поле зовсім маленьке. Але це нічого. Найбільша незручність - це те, що і тканина, і нитка темні, і хрестики манюсінькі. Очі можна зламати! Без сонця, без яскравої лампи - грець тут що роздивишся. Першого дня так за голову хапалась, не могла вгледіти куди тицять голкою. Сьогодні, здається, третій день вишивання, і я трохи пристосувалась. Головне, не сидіти за таким вишиванням занадто довго.
Висновок :  це не тягне на "дорожній процес" ! Дорожній процес має бути на світлій основі і з хрестиками нормального розміру!
Вишиваю через дві нитки полотна, у одне складення нитки. Муліне Кіровські. Хотіла була спробувати шовк, але його у мене немає потрібного кольору. З нетерплячки шию тим, що є  :)
І трошки нудьгую за садибою. Два тижні тому там була така милота:
 Без додаткового поливу на городі скрутно. Цього літа через сушу врожаї огірків та динь чисто умовні, а про кавуни взагалі мови нема :(
Помідори і виноград якось, та ростуть. І то добре.

2 коментарі:

  1. Очень интересное сочетание цветов! Хочется увидеть результат )

    ВідповістиВидалити
  2. О да, самой любопытно.. Я еще остальные цвета толком не подобрала, только красный :)

    ВідповістиВидалити