середа, 25 жовтня 2017 р.

Ножиці-павичі, осіннє.


Забула похвалитись купованкою. Цієї осені надумала купити собі ще одні ножиці "для панночок", як я їх називаю. (До того в мене були лише одні такі, а саме, класичний золотий лелека від Madeira.)
Блукала-блукала по аліекспресу мабуть з тиждень, вибрала гарненькі ножиці з квіточками, 4 кольори на вибір, зо три дні не могла вирішити якого кольору хочу, аж стомилась. Пішла блукати іншими ножицями, щоб розвіятись, та й сама незчулась як руки замовили ножиці-павичі, найтемніші з палітри. Мені чогось здалось, що вони як рідні для моєї коробки з рукоділлям, байдуже, куплю я інші ножиці чи ні. Посилка прийшла Укрпоштою десь за три тижні. Ножиці брунатні, маленькі, не супергострі,  але здатні перерізати нитку. Оселилися у коробці з печворком... До речі, часто "губляться" на темному дивані. І на темному столі. Взагалі на всьому темному. Треба на них маячок.
Останнього тижня осінь ще була золотою, і це було схоже на тихий рай.


Клумби засипані листям.


Горіхи напівголі, як жовто-зелене мереживо. Оце якраз була та сама дуже-дуже осіння пора, коли бродиш чоботями по листяним килимам, а вони шурхотять дуже гарно. На голову падають листочки. А іноді падають горіхи чи каштани :) Ходиш по містечку з блаженним виразом обличчя як дурник, бо так гарно всюди.



Якщо горіхи сиплять жовтим листям, то клени всяким - зеленим-жовтим-помаранчевим-червоним-брунатним... От коли я була мала, то мабуть це знала, а тепер знаю знов :)))
Може здатися, що у моєму містечку будинки ростуть самі без людей, як гриби у лісі, та це не так, просто я соромлюсь фотографувати людей. А взагалі-то вони десь там. Зліва, чи позаду, чи у дворі.


Інколи такими блуканнями завертаєш на якісь околиці, де ще збереглися різьблені паркани, чи білі хати-мазанки. От там людей майже не видно, а котів скільки й всюди.


Гуляю та й думаю: невже, невже  я живу поруч з оцими вулицями??? Я їх бачу вперше в житті! А оці вулиці якісь знайомі, здається я тут була...еее...у ранньому дитинстві. Як так? Я ж живу за пару кварталів звідси! Я в шоці. 


Кілька днів тому насунулись тумани і холод, дні-сіряки. Такі тепличні особи, як я, здригаються від одної думки про прогулянки. Засядемо в хаті за рукоділлям. Довгобудів просто купа.



Немає коментарів:

Дописати коментар