Страшенний брокар

Три дні тому почала новий процес. Давно обіцяний  рушник на ікону, у громадське приміщення, мабуть зо два роки обіцяю, щовесни тато нагадує про це. 

Давно вибрала візерунок, шитиму весь аркуш. Навіщо змінювати бодай щось, воно і так гарно!

Муліне Кіровські, нового випуску. Згідно заявам виробника, не повинні линяти.
Полотно рушникове сучасне, попалося не дуже рівномірне, клітинки великі, дірочки немаленькі. Гадаю, що процес полетить. Майже полетить. Колись я  вишивала рушничок з порічками (теж брокар),  там були дрібніші хрестики, і малюсінькі дірочки у полотні,  це вельми незручно! А тут інша справа.

Єдине, що може завадити - це червоний колір...  який я суто емоціонально не можу вишивати довго і багато.

За день вишилось таке:

Без зусиль згадується вишивання з бездоганним виворотом. Сліпуче-неперевершеного вивороту не вийде - багато дрібних елементів, часті протяжки. А взагалі-то цікаво.
Як я думаю:

Візерунок на одному крилі рушника буде дзеркальним відображенням другого крила.

Широке гачковане мереживо на кінцях. Багато хто робить тороки, або прості, або складніші; як на мене, мереживо чепурніше. У іспанських журналах показують  розкішні, королівські візерунчаті тороки, я б не проти таких розкішних, та макраме - це явно не моє, на жаль :(

На божниках  завше роблять візерунок по довгій стороні. Подивимось.

Можливо, додати мережку. 

Можливо,  ще плюс один-два кольори до чорно-червоної палітри.  Я десь  читала, що божники треба вишивати синім, але чомусь не згадаю жодного такого,  з далекого дитинства невиразно пригадуються рушники на іконах з червоно-чорною чи білою вишивкою, лампадка, свічки. І в музеях теж. Я не стала переінакшувати.

Процес буде дорожній.