Перша бісерна силянка

Колись давно я копалась у інтернеті і мені сподобались картинки бісерних силянок. Такі стильні. Вони не властиві нашій Слобожанщині, та я забажала їх собі.

Подивилась у інтернеті, як же їх плести. Змалювала схему з фотографії. Почала плести.
Тільки силянку я вибрала не дуже просту як для новачка. Я мудрувала і так і сяк, а не второпала, як його сплести за один раз. Вгорі там хитровигадані вензелі. Або ж мені так здавалося, як новачку без досвіду. Тож я розбила це на два етапи. Перший етап - плету широку частину з квіточками, а коли сплету її повністю, тоді другий етап - плету по верху ще рядочок вензелів.

Фактично, перший етап іде прямою стрічкою, а другим етапом відбувається стягування силянки в дугу. Я не доробила це до кінця, бо якоїсь миті все порвалося! Невдала ідея.
Висновок: дугою треба робити відразу з першого етапу!

Сіла за схему і трохи переробила алгоритм. Всю силянку плету наново.
Перший етап відразу вийшов дугою :)
Другий етап..

Нитка- нейлон. Бісер чеський.
З вузликами трохи напартачила, їх видно, коли знати знати де шукати. 
Зробила зав'язки з муліне (здається, ПНК Кірова). Заплела косичками, а на китиці додала жовтого кольору для краси. 

Бісерна силянка. 2016 рік.

Золотавий бісер гарнюній, і тьмяніє з плином часу, і тому побоююся часто вдягати цю річ, і загалом витягати на світ Божий з коробки. У цьому сенсі непрозорий бісер має деякі переваги.