Осінній пейзаж, який колись муляв очі

 Напишу тезу, що повторюю останні пару місяців: оформлення вишитих робіт - це гарна заміна самому вишиванню. Коли хочеться почати новенький осінній сюжет, а початого і так забагато - зверніться до того, що заховане у рулончик, закопане у речах в темному-темному кутку шифоньєру, засунуте у далеку-далеку шухляду комоду. Підбір підходящої рами, милування картиною у новому вбранні, вибір місця на стіні, і тим паче - сам процес натягнення (якщо ви робите це самостійно) - ці клопоти займуть і руки і думки, і плюс одна виведена в люди картина вам до карми! 

Наприклад, я хотіла почати осіннє коло Клейтона від Heritage. Я полюбляю і кола, і панельки Клейтона, у мене їх вже декілька вишитих. Так от: мені кортить почати ще один процес! Але у мене принаймні два цьогорічні хвости, плюс два хвости минулих років (причому серед них дизайн від того ж Клейтона), плюс невишивальні хвости - по печворку, по лялькам. Щоб впорядкувати думки, я дістала з шифоньєру славнозвісний рулон вишитих робіт, передивилась їх, жахнулася вишитим на них датам (деяким 10 років), здобула з тумбочки кілька купованих-про-всяк-випадок рам, і взялася одружити одне з іншим. А у рулоні, до речі, є три вишитих осінніх пейзажі (серед них два осінніх кола Клейтона!). Мені здалося, що одна робота цілком пасує до рамочки. Не коло Клейтона, а інша. 

У часи, коли всю вишивальну інформацію я здобувала на форумах, там частенько вишивався "Autumn Reflections" від Young Designs. Він гарненький. Я розглядала світлини процесів, надивилася донесхочу і "наїлася" ним далі нікуди. Я вирішила, що ніколи його не вишиватиму, так він намуляв очі. Минуло кілька років, я геть забула за нього.

Якось восени мені заманулося переглянути теку зі збереженими осінніми дизайнами, там я знову побачила цей сюжет - наче вперше, свіжим поглядом. Який він гарненький, і наче привіт з форумської минувшини! Кинулася до тканин, ниток, зап'ялила, почала - буквально того ж дня.

Основа - двонитка. Перед вишиванням була випрана ( інакше неможливо було б вишивати). І віджата, щоб збігла вода - а це робити небажано, і це тому вона така зім'ята на вигляд. 

Тут у горішньому кутку видно моє тренування з мережок... Мережки на двонитці виходять погано. Добре, що то лише чорновик :) 

Яскравенько, тільки на прев'ю переходи зеленого кольору виглядали чіткіше.

А тут праворуч видно кутик натюрморту з квітами (який вже давно висить на стіні готовий), тоді він дуже довго робився.

Вишилось хутенько, тобто я собі так гадала, а зараз подивилась дати - вишивала цілий місяць. Нічого собі "хутенько". То було давно і неправда.

Як би там не було, нарешті воно одягнене у раму, і один плюс до вишивальної карми.. Світлини робились, коли дерева ще були у листі, я просто дуже довго збираюся з постом. Як тимчасовий варіант, рама добре пасує до роботи.

Шматочок жовтня:

 

Голландський семплер, оформлений і майже повішений

 Оформився торішній семплер. Аж з третього разу. 

Підбирала я раму ліниво: то одну купила випадково, то другу, розміри обирала на око, як наслідок - рами не підійшли, кепська була ідея. Втретє я цілеспрямовано пішла до багетні з готовою роботою і замовила потрібного розміру.. лиш трохи більше по кожній стороні, враховуючи, що полотно  тягнеться. Нагадаю, це не канва, а змішана тканина, вона трохи пружна. 

Світлини робилися ще у вересні, коли було порівняно тепло (нечасто, але було), і кручені паничі тут в усій красі.

Семплер з журналу "The Gift of Stitching", випуск 17, за червень 2007 року.

Багет найзвичайнісінький, зі стандартним  візерунком, аж занадто стандартним. Готові рамки з такого багету продаются куди не плюнь. Та у нього велика перевага - він червонувато-брунатний, за кольором личить до роботи накраще. Скло антиблиск. 

 Double Dutch Sampler перекладається як "подвійний голландський семплер". Можливо існує точніший переклад? 

У моїй голові він асоціюється з книжкою "Срібні ковзани" Мері Мейпс Додж (переклад І.Стешенко). Я люблю книжки, що якісно перекладені, які читаєш і насолоджуєшся і сюжетом, і добором слів, побудовою речень. Це одна з таких. Якщо ви не читали, то вона про країну дивин Голландію, про Ханса і Гретель, і великі льодобіжні змагання.  

А пара сніжинок тут асоціюються з серіалом "Твін Пікс", що я дивилася під час вишивання, але то вже інша історія :)

Sampler Cove Designs "Double Dutch Sampler"
Тканина і муліне власним підбором.

Дивно, деяким родичам сподобалось це вишиття, враховуючи, що це іноземна картинка, незвична для нашого ока. Не букет, не натюрморт, не пейзаж, і не портрет. Купа візерунків, яку чомусь цікаво роздивлятися.. 

Ножиці з Алі

Аліекспрес мене звабив. Два павича! Як можна не замовити таку цікавинку? І до всього, у мене ще не було ножиць веселкового кольору. Фотографувати їх важко...Кольори міняться на осонні, фотоапарат чи смартфон дуріє від переливів. В іншому я дуже вдоволена! Леза гострі, кінчики вузькі, самі ножиці скажімо так середнього розміру (12,6 см). Якщо прискіпуватися, то є маленькі нюанси на шві по периметру, та зрештою що ж ви хочете за таку ціну. Я помітила це тільки тому, що ретельно оглянула ножиці для написання відгуку на Алі. А так я беру їх у руки і милуюся, як той Голум з його "золотцем".

Ще один лелека у колекцію, сріблястий. Відмінність від класичних "лелек" у тому, що у цього обидві ноги на одному кільці. (у лелеках від Madeira ноги на різних кільцях). І ще на них смачна ціна, я і взяла. Висотою 9 см. Наразі це наймініатюрніші ножиці у "колекції". По шву є пара зазубрин, кінчики лез не такі вузькі, як у мадейрівських, і загалом леза коротші, хід ножиць досить тугий. Вимагають маячок! Інакше загубляться. 

І життя-буття: городи!

Персики - смакота цього літа! Абрикосів мало вродило, а персиків добряче, правда ми до них часто прикладаємось і майже всі поїли:

 
Ходили по гриби, добряче находилися, позбирали головою павутиння і погодували кусючих мух :)

Це мабуть вперше побачила плоди конвалії. Високо над головою хитаються верхівки сосен і запаморочливо пахне хвоя. Гарно!

Гриби... трохи знайшли, на суп :)

Реконструкція англіцького семплеру з музею Метрополітен.

Десь так навесні (гм, вже давненько) я згадувала, що шию річний SAL. Насправді, я вишиваю їх не один, а два. 

 Щороку на ВК у "примітивній" групі проходить мінімум одне гуртове вишивання старовинного семплеру. Чомусь я постійно забувала про цю вечірку. У грудні і січні якось не до того. Цього року, у січні мені,самі того не відаючи, нагадали про цю групу, я нагодилася туди вчасно, якраз на пробний етап. Учасниці проекту гадки не мають, як виглядає семплер повністю. То знає лише людина, що розсилає схему. Відомо, що англійський семплер 1841 року. Щоправда, величезний, як бугай: 337х401 хрестик. На моїй пам'яті таких велетнів ще не було. Дещо повагавшись, я затонувала чаєм та кавою шматок невишивального льону, лиш такий був підходящого розміру у запасі. 

 Почала рамку з "полуницями":

Велиииика рамка...

Каунт основи близько 38ct, хрестики у два складення, через дві нитки основи. Тіснувато, зате не просвічує. Ключ до схеми дано у DMC, деякі кольори я змінюю на свій розсуд.

Наприклад, у ключі є світло-абрикосовий колір. На моїй тканині він загубиться. Замість нього беру спокійний помаранчевий, або червонястий. 

У сюжеті маємо два дерева пізнання добра і зла зі змієм, Адамом і Євою. Цікаво, що достеменно не відомо, які саме плоди у цього дерева. Це може бути виноград, або пшениця, або яблука, або смоква (інжир). Найпоширеніша версія - яблуко, але то зовсім не означає, що яблучна версія вірна. У моїй версії семплеру це інжир.

Ця біло-жовта штука мала вишиватися майже білою шахівницею, і нагадувала біло-бежеву конюшину. Я додала жовтого у пусті місця, стало схоже на ананас.

Наступний шматочок схеми надається після того, як покажеш, що вишиті всі попередні. Вишив перший етап - отримуєш схему для другого. І так щомісяця.

Витягаю надвір для фотозвіту:

Не я єдина граюся з палітрою семплеру. Учасниць багато, у кожної власне бачення, дехто змінює і самі елементи сюжету. Я вирішила не чіпати елементи сюжету. Наприклад, мені подобаються старовинні зачіски Адама і Єви. Було б негарно обстригати кучері Адама до нецікавої сучасної короткої зачіски. Янголи наче виглядають з летючої тарілки. Трохи нижче - інші янголи, а може духи, хто б сказав, вони ніби у кольорових балахонах, а голова може вам здатися схожою на череп, якщо ви встали зранку не з тієї ноги. Павичі з дивними графічними хвостами. Можна зробити пір'їни бездоганним віялом, але навіщо. Художник так бачить. На дереві малувато плодів. У кошику плоди білого кольору. Можна все це переінакшити, доробити під себе. Це перша реконструкція у моєму житті, не хочу нічого переробляти. Єдине - кольори, що на музейному оригіналі напевне вицвіли за півтора століття; кольори я змінюю.

На самій рамі не виходить барабанного натяжіння, тож у мене знову гібридний спосіб - полотно вільно намотане на раму, а потрібна ділянка натягнена на п'яльця. Нагадую, що це невишивальний льон, у нього вузькі дірочки і нерівномірне плетіння, треба просто-таки суперове натяжіння.

  Не подобається мені цей помаранчевий колір на квітах. Він не світло-абрикосовий, і в принципі, його видно, але... червонястий було б ще краще. Перешити?.. Спізнююсь на два-три етапи... нажену, а там подивимось.

На цій оптимістичній ноті всім гарного дня і чудових хрестиків!

Бетті предивна.

 Кілька днів тому я загадала бажаннячко, не сказати щоб скромне : знайти справжню Бетті. Це така лялька, один з аналогів Барбі у 90-ті роки, і вона якось рідко трапляється, а мені й поготів не траплялась ніколи. Торік я мало не купила Бетті на майданчику olx, але угода, на жаль, зірвалася :( То була милолиця кароока брюнетка зі справжніми віями, і я досі страшенно шкодую, що вона буквально виплила у мене з рук. 

Цієї неділі я почимчикувала на базарчик за гарним настроєм і у пошуках підходящого тіла для двох гарненьких лялькових голів. Це ще той квест, скажу вам. Можна знайти підходяще тіло у вигляді цілої ляльки, але ж їй потім відривати голову, чи як.. І куди ту голову далі, шукати тіло вже для неї? А викинути не про мене, раптом голова буде цікава. Дилема. Тіла без голів зазвичай не продають..Отож, підходжу до однієї з продавчинь, у якої бувають цікаві екземпляри, уважно роздивляюсь крам, і краєчком ока помічаю щось знайоме і схоже на Betty Teen, яку поціновувачі полюбляють за її зворушливе личко. У голові настає сонячне затемнення, я беру її в руки, оглядаю, і мовчу як риба. Слів забракло. У думках лише здивована лайка, і то банальна. Тавро Tong на потилиці, обличчя один в один як на картинках в інтернеті. Ну а я ж поціновувач. Я її купила. Продавчиня правила за неї ціну, стандартну для барбіподібних б/в ляльок, я навіть не торгувалась. Ось вона, перша Бетті у житті.

Все на місці - прошиті вії, зачіска "баранець", брови щіточками.

Крім неї, я придбала того дня ще пару дівчаток 90-х, покажу їх до гурту. Всі панни не нові, мали бурхливе життя, і тим цікаві.

Це Sandy, і чесно сказати, я купила її заради сукні. Сукня їй не рідна, вона від іншої Sandy, і це взагалі неважливо, важливо лиш те, що ця сукня мені давно подобалась. У мене вже кілька ляльок Сенді, я відчуваю, що їх вже забагато. Причому у них схожий мейк (розпис обличчя), а емоції у всіх різні. Ця - трошки сумна. 

Steffi фірми Simba. Я до них байдужа. Проходила повз них, бачила на форумі, і вони не чіпляли. Цю Штеффі я знайшла "йориком", голова без тіла лежала у валізі з іграшками. Голова сподобалась. Можливо, через рожеве волосся... У сусідній валізі знайшовся тулуб з руками і з написом Simba, і тоді я свідомо стала шукати ноги. В результаті набралося на повноцінну ляльку. Голова сіла на шию як рідна. Видно, хтось розібрав ляльку на запчастини, та так і кинув. За неї я поторгувалася; шукати ноги-руки по всіх усюдах, а потім ще шукати самого продавця - це точно привід торгуватися.

Світлини робила одразу по приїзду додому, для історії так би мовити.

Під час ванних процедур виявилось, що головня героїня дня має невеликий сколіоз..

Бачте, Бетті насправді притаманна скошена лінія талії, але тут було враження, що тіло зліплене з двох різних ляльок. У верхній частині тіла скіс знизу догори, у нижній частині тіла скіс згори донизу. Розвернула нижню частину задом наперед:

Все чудово, сідниці ззаду як і треба, тільки ноги дивляться назад, як у того коника в траві.

Я ніколи не переставляла ноги лялькам, і якийсь час випитувала у знавців, як його в біса зробити аби нічого не зламати, а виявляється, нічого складного - попередньо розігріти (наприклад  у окропі), піддіти тупим боком ножа, і акуратно потягти. Вставляти ноги поки не клацне. Операція минула успішно.

Підтягла вії пінцетом, обрізала нерівності. 

А кучері не розчісую... боюся зіпсувати "баранець". Це ж фірмова беттінська зачіска, а я морально не готова її міняти. 

У панночки пласкі ступні, тому складно добрати взуття. Все ж одягла її в сукню з невідомого плеча, для виходу в люди.

Рожеве їй личить!