Індик Томас. Обрамування.

 
Оформився Томас кількарічної давнини. Ондечки у кутку вишитий рік закінчення. Я вважаю такі події рівнозначними кінцю вишивання. Робота народжується двічі : коли я її дошила, і коли вставила у раму/зробила з неї прикладну річ.
Якщо зважити на те, що у проміжку між першим і другим робота вилежується у шафі роками, не показується перед очі, не бачить сонячного світла, то як не оцінити її "вихід у люди".

Я неодноразово видивлялася готові рамки до цього індика, розміри у нього майже стандартні; у іноземних, а особливо у американських блогах взагалі можуть запхнути вишивання у будь-яку рамку, в яку влазить сюжет. У мене навіть є одна така, де між вишитою рамкою і багетом буквально 1мм. Ця трохи більша. :)
Також я намагалася пофарбувати дерев'яну раму А4, що лежить у запасах роками, і змайструвати паспарту з тканинним покриттям; що казати, тканина мені не далася, і було зіпсовано багато нервів.
Буде у сільському стилі. Якраз для примітивів.

Світлини були зроблені влітку, зараз навулиці зовсім інша палітра. То я, ледащо, відкладаю публікацію до нескінченності, а потім така: а хіба я це не виклала?

Notforgotten Farm "Thomas"

Для себе я відкрила слово "обрамувати". Воно дійсно існує, а не я його вигадала, хоч я і справді його вигадала а потім полізла у словник перевіряти. А то я все думала-гадала, чим би замінити слово "оформити", яке ріже мені вухо. "Обрамувати", "обрамування", "обрамований".  Чудово. Не треба "вигадувати велосипед", все вже існує, і то давнісінько.

Ламаношиї Барбі

 Так уже сталося, що у мене назбиралося кілька Барбі зі зламаними шиями. Я згадала по пам'яті 5 штук. Перша купована пару років тому, я навіть не помітила, що у неї зламана шия. А найсвіжіша купилася півтора місяці тому - і я серйозно налаштувалась на ремонт. Щоб не так страшно, беремо найпростішого пацієнта:

Голова тримається на чесному слові. За мейком (розмальовкою обличчя) відразу впізнається рокерша 80х. Ми навіть знаємо її  власне ім'я. Каміла. Спина замість пачпорту.

У Барбі зі зламаною шиєю частенько якір бовтається у голові, як та жаба у м'ячі, тому не треба нічого вигадувати і чимось його заміняти. Голова розігрівається, якір обережно витягається якими-небудь довгогубцями, вставляється у шию, і вперед. 

Відсутній шматочок ззаду шиї, там часто прикрито волоссям.

Я вирізала шматочок пластику з "вбитого" тіла Wendy (голову якої я пересадила на інше тіло) і вклеїла його сюди. Додатково зашпандьорити клеєм і содою. Головне, не приклеїти сам якір до шиї - так, ненароком. Клей момент дуже рідкий. 

Надлишки пошліфувала дрібною наждачкою, випадково зачепила шию там, де воно не треба, взяла це до уваги (треба чимось захищати сусідні ділянки, наприклад тканиною) .

Не скажу, що вийшло дуже акуратно, якір мало не приклеївся, я приклеїла пальці до нігтів на лівій руці, півстола у клеї та соді. Це я фотаю на фоні серветки, а ремонтую на розстеленому аркуші паперу. Зараз бачу, що і якір обляпала. Видно, що Гапка млинці пекла, і ворота в тісті.

Спереду були тріщини, їх теж замазала клеєм - про всяк випадок.

Як клей висохне (а це швидко), можна розігрівати голову і саджати на шию. Рокерша нарешті перебралася з коробки "ремонт" до коробки "Барбі суперстарки", правда, голяка, тому візуально вона майже не відрізняється від першого фото. Такою вона була 1986 року:

Розібралася з усіма ламаношиїми у хаті:

Чимдалі, тим акуратніше (чи мені так здається)!  Принцеса метеликів і Рапунцель, обидві зі сколами попереду. Праве тіло взагалі чистенько вийшло. Це тому, що я закривала скотчем усі місця, куди клей не треба, а замість шматка пластику поставила шматочок паперу зсередини шиї. Якір тут має додатковий "комірець", до шиї буквально доля міліметру. Можливо, я приберу той комірець, щоб голова могла нахилятися, і я взагалі не впевнена, що якір звідси, бо не бачила у інтернеті Барбі Рапунцель 1997 року без голови..

До чого це я! Залишилось два найскладніших пацієнта. А я тепер знаю, що можу відремонтувати! 

28 червня

 Вітаю зі святом Дня Конституції !!!

Виходжу я з будинку вранці, і перше, що бачу - іде дівчина у вишиванці і лосинах. І я думаю: овва, сьогодні мабуть свято, може 28ме число? (А так і є.) А дівчині не вистачає крайки до завершення образу. Коли сорочка непідперезана теліпається внизу, то трохи псує загальний вигляд. 

У кінці квітня я почала геометричний рушник, про який давно думала. Журнал "Українська вишивка" №5-7 (коли пам'ять не зраджує), маю його у паперовому вигляді, а там рушник "Усі барви літа". Це естетика не нашої області; я плекала думку почати рушник з махровим брокаром чи рушниковими швами, а опісля братися за геометричний. Але перші треба ще обміркувати, у той час як геометрію можна шити хоч зараз за готовою схемою.

Взяла шматок, на якому колись починала рушникові шви. Полотно для сорочок 16ct, на такому можна шити DMC, і незручно шити CXC (вони товщі). 

У травні місяці рушник загруз:

Мене не влащтовує, що все так дрібненько, при тому, що ширина мого полотна близько 43 см. Поміщається багато рапортів, при цьому візерунки гірше розрізняються очима. Можливо, для геометричних візерунків підходять тільки великі хрестики. Є всі шанси на те, що перероблятиму. 

День Вишиванки

 

Сьогодні третій четвер травня, 18-те число. Хто має вишиваночку - вдягає! 

А хто не має - той кусає лікті. Ну як я. "Коралі" маю, силянку маю, дукачик маю; сорочки з українськими взорами не маю. 

А між іншим, мій дідусь мав вишиванку, десь є світлина мабуть 60х років. Не кажучи вже про прабабусю. І я матиму. 😍😅

Великодній рушник №1. Спринт на три тижні.

 Замовила мати мені рушника на кошик із пасками. Я тоді якраз вишивала рушничок з червоно-чорним брокаром, і була рада відволіктися на іншу роботу. Кажу: "Добре, зроблю!" До Великодня трохи більше, ніж три тижні. Почався зворотній відлік.
У харківському Гранд Текстилі я купила рушникове полотно, приємне на дотик. Сіла вибирати схему. Коли не помиляюся, на це я дала собі один день. Немає часу думати півроку, цигель, цигель, товариші.
Вибрала оцей:

Рушничок називається "Церковные колокола".
Я почала з центральної частини:

Тут стався кумедний нюанс. У котиках є блакитний колір, у ключі позначений 996. Припускаючи, що кольори подаються у муліне DMC, то 996 - це яскраво-синій колір! Але тоді котики матимуть такий... ееее... дивний вигляд... Синя крашанка то не страшно (на прев'ю вона блакитна). Але ж котики!  Наче у патьоках від синьки.

Явно видно, що це помилка у ключі. Таке буває... схеми робляться людьми, люди можуть помилятися.
Пошукавши у таблиці кольорів DMC, я дійшла висновку, що мабуть то DMC 964 - значно світліший і точно блакитний.
Дотепно, що багатьох вишивальниць не бентежить помилка у ключі, у інтернеті можна бачити, що добра половина цих рушничків вишиті з отими синіми патьоками на котиках. Нууу якщо людині так подобається, гммм... :-/

Літери ХВ я від самого початку хотіла зробити більш святковими. Взяла їх з якогось французького семплеру з алфавітом. 

Квіткові смуги теж замінила на інші. Я заздалегідь заморочилась і у хвилини, коли не могла вишивати, наклепала кілька варіантів, не могла вибрати - як завжди.

Зрештою, придумала так: відібрала три найбільш підходящих, і з цих трьох взяла найменш часовитратний варіант. Квітковий візерунок родом з маминого альбому схем радянських часів. У буклеті візерунок двоколірний. Я "розфарбувала" по ходу діла. 

Великодній рушничок "Церковные колокола", змінений. Вишитий 2014 року.
Рушникове полотно. Муліне: ПНК ім.Кірова, DMC. 

По периметру - шов "козлик". Це була вимушена міра. Планувалося зробити шикарні кольорові тороки, але вийшла якась лабуда, а часу лишилося геть мало. З тороками я подумки попрощалася; а гачковане мереживо було відкинуто одразу.
Загалом, ручничок і так має цілком закінчений вигляд. Кінцеві розміри після прання: 38 х 51 см.

За день до Великодня родичі забрали рушничок (здається, я відправляла його автобусом), і на Великдень він виконував своє пряме призначення. 
Ну а я особисто накривала кошика своїм спасівським рушничком. :) 
Але ж встигла!