Маленькі медові стібочки на маленькому квакері

  Думки плинуть до вишиваних тем. Оскільки я неймовірно скучила за вишиванням, то тільки про нього й можу балакати (хоча у печворку теж є успіхи). Зараз маю на руках три вишиваних довгобуди, і превелика радість полягає у тому, що ця  квакерська майбутня кишенька для ножиць зрушила з мертвого місця.

Ще восени вона переселилась на більші п'яльця, до цих п'ялець терміново зшився захисний чохлик "у зелену клітинку", а далі я ламала голову над підбором ниток. На ілюстрації з обкладинки схеми я нарахувала мінімум три основних кольори ниток: темно-червоний, приблизно білий, і якийсь зеленкуватий.

 Забажалось те повторити. Або майже повторити. "Білий" колір вишився "отамечки" білим, а "отутечки" світло-жовтим. Нитки, що уявлялися зеленкуватими, взагалі не захотіли підбиратися з моїх запасів. Подобався весняний відтінок зеленого, але беруть сумніви... А отой помаранчевий подобається просто так, хоча він і не зелений зовсім. Можливо, з ним буде ще краще. Чи синьо-зелений взяти?

Голова пухне, і вишивка відкладається убік, щоб трохи відпочити від мук творчості.
Задля експерименту, заповнення однієї фігури вишивається помаранчевим.

Варіант схвалено, як тимчасовий, вишивання просувається далі, поки не постає питання, чи вводити сюди ще й зелений докупи, а може, темно-синій чи кавовий.. Вишивання знову відкладається убік з тяжкими зітханнями.

Зараз рука просто бере те, що є жовтого чи медового кольору, майже без роздумів. У цьому квакері багато елементів виконуються стібочками через одну нитку полотна. Я спробувала вишивати мікро-хрестиками, але на тканині  40ct  майже неможливо зробити їх охайними, на жаль. Перейшла на мікро-півхрестики, і як будь-які півхрестики будь-яких розмірів, вони викривляють візерунок, тому треба час від часу змінюватии їх нахил  з \ на /.
Якщо врахувати ще дві клаптикові роботи, то всього у процесі п'ять робіт. Читаючи вишивальний форум, хочеться всього багато  і відразу. Деякі рукодільниці не починають іншу роботу, доки не завершать ту, що на руках. Деякі починають усе, що душа забажає, обростають довгобудами, як птаха пір'ям, і не знають, чи завершать хоч половину з них. Деякі роблять лише два процеси одночасно, і я би хотіла такою бути. Експериментальним шляхом було визначено, що мій максимум - це п'ять процесів, вони викликають занепокоєння і невпевненість, і відчуття, що на все не вистачає рук. Мабуть, шість процесів вже будуть снитися мені ночами, і я почну кидатися на людей :)))) Цікаво, чи завершиться хоч один проект за, скажімо, два тижні. Засікаю час

 💃