Блок 13, майже-майже останній.

Не минуло і хвилини, як блок притрусило снігом. Його у нас багато.

Планувалося, що я дошию цей блок ( і заразом зроблю ще один) за кілька новорічних днів, я взяла всі клаптики з собою у інше місто, та не так сталося, як планувалося, бо один клаптик довелось переробляти, а серединку я взагалі не змогла вибрати з того, що взяла. Таким чином "кілька днів" перетворилися на три тижні.
У центрі - тканина , що призначена для іншого квілту. Гарно вписалася, наче рідна!
У майстер-класі до зірки  було дуже мало сказано про напрями припусків, зворотня сторона була ще тим завданнячком. Тут не можна вишикувати всі припуски бездоганно, бувають такі блоки. Якщо хочеться, щоб всі замочки на звороті  розкрилися повністю, тоді треба розвертати припуск на 180 градусів просто по ходу діла, це так неприємно. Це псує вигляд шва з лиця. у такі моменти згадую свій найперший блок, де я зовсім не замислювалась  про напрям припусків, бо у мене там  кутики не сходились від слова зовсім, тож і про замочки не було мови :)
 А це таке воно без снігу:

BOM "Лазурное чудо" , блок №13 "Лазурная звезда счастья"

Називаю блок просто "трояндочка".
До речі, цього року моя ялинка була незвична, невелика зростом. Довгу гірлянду я спрямувала далі по стіні, і  вона стала схожою на  крильця метелика.  Під ялинкою сховані цукерки і фрукти, як у дитинстві, а верхівки у неї немає, натомість на найвищій гілці висить  троянда з блискіток. Ці квітки якимось чином присутні у мене посеред зими то там, то тут.

Новорічні свята пройшли без метушні, у дуже скромній і дуже милій компанії, за столиком з наїдками, і з фейерверками за вікном.
Січень видався дуууже білим! Снігу вище коліна, кучугури аж по саму маківку, з дахів звисають бурульки довжиною у метр, наче списи. Собачі будки схожі на білу гору з маленькою темною норою. Всюди білий світ чи кришталеве мерехтіння. Справжнісінька зима!

Прикраси для ялинки

У новорічні свята вишивались дрібнички для ялинки, а поки вони зшиваються (а це може бути надовго, як показує практика - я можу не один рік вибирати стрічку чи ґудзик), показую те, що зробилось ще у до-блогові часи.

Найперша рукавичка, зшита м'якою "подушечкою". Тоді я ще не думала думку " зробити так, щоб можна було сховати туди цукерку" :) Нитки підбирала на свій розсуд (це така хвороба вишивальниць-початківців). 

Рукавички  від Cricket Collection вже зроблені "кишенькою" і туди можна сховати цукерку:

The Cricket Collection  "Mustache-y Snowman", "Mitten cakes"

Якщо у сніговику "мосьє Пуаро" я майже не відходила від рекомендацій, то у рукавиці з кексом трохи пофантазувала. Чому там літери шиються таким кольором, що і не прочитаєш їх?.. Хай будуть блакитні. Половина. І щойно куплений червонястий мультиколор треба cпробувати. Бісер "причепився" і туди і сюди, і тепер без нього  не обходиться жодна рукавичка. Мотузочки  з муліне, виявляється, зовсім не складно робити, зате вони точнісінько такого кольору, як треба. Звідтоді вже не купляю мотузочки у крамницях.

Різдвяна шкарпетка - з французького журналу DFEA №52, вишита на льоні, звареному у чаях та кавах, від чого каунт клітинки став ще дрібнішим, і розтяглося це вишивання на три  доби..  У шкарпеточку теж можна сховати цукерку, задня сторона - тканина у біло-червону клітинку. Ця тканина у мене досить популярна :) Кицюня допомагала у фотосесіях, а згодом приїхала у гості подруга і радо забрала цю шкарпетку собі під мої зітхання "ну добре, дарую, я собі ще таку саму можу вишити".

М'який пряничний чоловічок з того ж вареного льону.

Ззаду на спині  у нього такий собі  потаємний шов, через який я його вивертала. По периметру я нашила петлевий шов товстішою білою ниткою, зрідка роблю так, коли бічний шов не подобається, а також це трохи згладжує контури. Чоловічка дуже приємно мацати долонями, такий м'якенький та пухкенький, просто пиріжок :)

Полунички з журналу "Лена Креатив" 4/2014. Маленькі, обидві вільно поміщаються на долоні. Одна - стигла, друга - аж перезріла :)

Подушечка за дизайном Prairie Schooler. За схемою, борода у Санта Клауса має бути вдвічі коротша, але то виглядало якось несерйозно, і  я трошки подовжила ту бороду.

А це Cricket Collection (але не рукавичка! ):

Вишито на двонитці, а потім тло навколо корови заповнила жовтим муліне у одне складення нитки.  Буклет з цими "грушками" присвячений англійській народній пісеньці "12 days of Christmas". Я і уявлення не мала про таку пісеньку. Це знову той випадок, коли вишивання підбурює до читання.

Ця грушка уособлює восьмий день Різдва з пісеньки. Саме тому тут вишиті вісімки.  Обожнюю її, за теплий яєчний колір, за кумедну пташку і  добру теличку. Все мені тут подобається.

 рукавичка "Eight milking-maids" ( The Cricket Collection #251 )

Це був мій перший пінкіп. Здається, добре вийшло. 

Блакитна хатка хардангером - напівпінкіп. Вона затяглась на кілька років. Було трохи лячно різати тканину і плести віконні рами голкою. Теж хвороба багатьох вишивальниць. Ми забуваємо, що не святі горшки ліплять.

Одне вікно зробила більш звичної форми.  Хатка наклеєна на синій фетр, потім - на "пінкіпівську" задню стінку, тому іграшка тримає форму.

Ще одна хатка, з кодовою назвою "шоколадний пряник з журавлиною", вишито  за схемою моєї співвітчизниці Н.Короткої. 

Брунатна канва була вибрана  непередбачено. Спершу шукалась канва кольору вафельок.  Руки перебирали запаси, взяли шматочок кольору шоколаду, і не захотіли відпускати. Так само несподівано до хатки підійшов бісер рожево-цегляних відтінків.  Зшито подушечкою. По периметру хатки - різновид тамбурного шва "ялинкою".

На черзі ще штук чотири прикрас, які треба довести до великого розуму.

Вітаю усіх нас з Новим Роком та Різдвом Христовим! 🎄🎄🎄

Ще два кроки до зіркової ковдри

    Настала зима, ми засипані кучугурами білого снігу, панни у інтернеті шиють квілти з клаптиків, і я згадала, що у мене  є  клаптикове-недороблене.

Пропустила наступний за чергою блок і дошила руками наступні два, на диво швидко - останній зробила всього за три дні. Заздрю, коли читаю отакі коментарі: "я сіла за машинку, і за три години блок готовий". У мене так не виходить. Зараз знову перейшла на ручне пошиття. Це спокійно, повільніше, точніше. Машинкою у мене зміщуються тканини і з'їжджають кутики на перехрестях. Мабуть ще мало вміння.

BOM "Лазурное чудо", блок №11 "Лазурит"

BOM "Лазурное чудо", блок №12 "Звездная карусель"

Не обішлося без власне моїх назв. Один блок обзиваю "вітрячок з метеликами", інший - "летюча зірка". Воно саме так обзивається, я не навмисне.
До повного набору лишилася тільки пара блоків : заключний блок №13, і пропущений блок №10. Всього два...

Long Dog Samplers "Tyler's Lion", дошитий!

 Зізнаюся, вже кілька днів як завершила семплер. Не хотілося знімати його з рами. Не знаю, чому. Може, звикла до нього, а може тому, що він трохи сентиментальний, а навколо нас чомусь  немає написаних добрих слів. 

А може тому, що він такий великий, порівняно з іншими вишивками у хаті. Шкода скручувати у сувій  і кудись ховати, допоки не з'явиться пристойне оформлення.

Останній поверх семплера вишила надзвичайно швидко, як і завжди, коли закінчується картина. За тиждень. Для мене це космічна швидкість. Потім зупинилась... і щодня додавала завершальних штрихів то тут , то там. Потроху. Поспішати вже не хочеться, деталі мають бути спокійно обмірковані. Вони трошки відходять від  задуму автора. Це неминуче у семплерах, і невеличкі зміни, які я зробила - це зовсім не ті, що замислювалися на початку роботи.

Метелики - сріблясті, зроблені металіком фірми Madeira, №10, і здається, мало відрізняється від металіків інших популярних фірм.

 Не стала вводити у вишивання контрастних яскравих вкраплень. Семплер  романтичний, і основний синій колір залишається найголовнішим, а срібло тихенько йому підспівує.

Всі написи перекладені на українську. Я можу собі це дозволити, їх небагато. Якби було багато, як у  семплерах з віршами чи релігійними текстами на кілька рядків - я б не насмілилась перекладати. Але тут можна. Хоч і ці кілька слів далися не відразу, наприклад, просте слово "надія" має бути написано так, щоб воно не здалось ім'ям. Я зробила великою не першу, а центральну літеру. Цікава "симетрія", чи не так? Зірки, вишиті хрестиком у два складення, були схожі на темних волохатих жуків. Перешила.. у одне складення нитки, так значно краще.

Дякувати іноземним вишивальницям, виправила недоліки своєї схеми. Чомусь у мене був позначений не весь бекстіч і трапились кілька помилок; наприклад, замість вусиків на винограді були намальовані якість незрозумілі відростки з кружальцями.

На весь масив синього кольору пішло приблизно 7 пасм DMC і 5 великих пасм Кіровських муліне. Робота  велика , хрестик 15,5ct.

 "Домівка там, де серце" у нижньому кутку є моєю інтерпретацією англійсього  "Home is where the heart lies", за змістом вони  майже однакові, до того ж, як я з подивом дізналася, ця мудра фраза належить визначній людині, давньоримському історику Плінію Старшому, що жив близько 2 тисяч років тому. У мене були  інші варіанти на це місце: абетка - не помістилась повністю; гасло з фільму - асоціація з цим фільмом порушувала настрій семплеру; візерунок півквіткою - він робив семплер "несиметричним". Все ж давньоримський історик краще вписується у семплери з левами.

Слова хоч і означають те ж саме, а звучать інакше. Не тому, що вимовляються іншими звуками, то другорядне . Я маю на увазі, що слова англійські сприймаються як іноземні літери, які можливо щось означають, і то для тих, хто розуміє англійську. Я б сказала, що ми звикли до них як до декору. Слова, написані рідною мовою, справляють набагато глибше враження, їх читають, перечитують вдруге, і осмислюють їх, ніби вони сказані вголос.  Поки вишивала їх, я вражалась тому, з якими почуттями це читається, як воно  промовляє до тебе.

Вирішила, що оформлю без скла.

Long Dog Samplers "Tyler's Lion" з деякими змінами

Гольниці.

Були собі колись дві  мальовані дерев'яні чарочки. Вони стояли у серванті, поруч з великими тарелями, бокалами та іншим посудом, яким милуються і який бережуть для  великих святкувань. З цих чарок ніхто не пив. Всередині вони нефарбовані. Думаю, що вони суто декоративні. За оповідками,  куповані  понад 40 років тому десь у Карпатах. Одну чарку я поставила на свою полицю, дивилась на неї, і все збиралася перетворити на  якусь ужиткову річ. Вчора увечері несподівано взяла та зробила. Це  - "гольниця-що-стоїть-на-видноті", і до якої можна дотягтися, не встаючи зі стільця. Часто мені така і треба. До того ж, вона вінтажна, схожа на казковий тюльпан, і це приємно.
У рукодільних коробках лежать ще дві гольниці, то зовсім інша справа, у них інше призначення і я не завжди користуюся тими коробками.
Одна гольниця -  біскорню (вона промайнула у блозі минулої осені),  за визначенням  чітко "гольниця-для-печворк-коробки", тобто користуюся нею, коли роблю процес з тої коробки, і рясно втикаю  кравецькі булавки для зметування.
Друга - гольниця-книжечка, у ній голки, якими користуюся  зрідка - голка для стрічок,  в'язальна,  циганська, експериментальна з двома кінчиками , та інші. Здається, я її не показувала.

Blackbird Designs "Peacock Needlebook" ( буклет Loose Feathers #35), нитки і тканина самопідбором.

 Замість чорних  ниток я використала чорні, сизі, сірі, щоб здавалося, ніби це одна мультиколорна нитка. Також і кілька відтінків червоного. Прийом не новий, вже надибала не одну вишивальницю, що теж дійшла до цього способу  сама і без підказок. Вишита заготовка багато місяців відлежувалась, перш ніж стати книжкою. Ми, прихильники вишиваних картин у рамах, боїмося малих форм, збираємо повільно, помиляємося, і цю я збирала довго, майже тиждень.  У міру м'яка, приємна до рук, дві кишеньки і аркуш фетру. Петелька сплетена простою технікою макраме, а всі ґудзики зняті з сорочок :]
У запасниках лежать заготовки на ще дві  гольнички.