Червоні рибки Матісса, вся юрба у зборі

 Якось я закинула все інше, і вишивала тільки цю роботу. Три чверті готові, і навіть більше.

Вишивання все пом'яте, як ганчірка. Що поробиш, я шию на п'яльцях. І хвостики стирчать, як на багатоколірках.. Залишилась верхівка висотою хрестиків 40.

Брала цю роботу з собою у Харків. Давно там не була. Людей значно менше, ніж рік тому. У вишивальному плані глухо: крамниці "Чарівна мить" позачинені; торгівельні центри, у яких були вишивальні точки, теж; ринок Барабашово, місцями побитий снарядами і обпалений пожежами, безпросвітно сумний у вишивальному плані; лише на центральному ринку працюють дві вишивальні точки як і завжди. Ні муліне DMC, ні CXC  :'-{

Метро безкоштовне, і на одній станції виставлені такі експозиції:  

Поки я там була, я згадала, як воно, коли чути звуки вибуху і квартира трясеться. У харків'ян мабуть сталеві нерви. 

Поїхала додому. Принаймні, у моєму містечку можна купити муліне, і DMC , і CXC. А щоб не було нудно, їдучи з Харкова, я "підхопила" собі ангіну. (*_*) Сезон такий. Люди хворіють, люди сидять у ліжку під ковдрою і вишивають, а коти волають під вікном пісеньки.

 А сьогодні вранці я вигадала собі новий проект. Нехрестиковий.  :]   О так.

Червоні рибки

У кінці грудня я почала новий процес. Це стара бАжанка, витримана роками, з тих, які дуже хочеш, потім забуваєш про них гептом, а потім випадково натрапляєш на неї і знову хочеш. На неї давно були зібрані муліне і канва. Якщо не помиляюсь, я наточила лижі ще на початку 2022 року, коли закінчувала семплер Якоба. Хотілося почати після завершення довгобуду (і я завершила його у середині лютого). Потому - нічого не вишивала. Пластикова тека з матеріалами нового процесу лежала собі місяці, і місяці, майже рік. Але коли-не-коли я поверталася думками до цього дизайну. 

"Червоні рибки", за картиною Анрі Матісса.

Ясна річ, я вишиваю не по набору. Навіть якби хтось і забажав набор - у продажу не знайти. Підозрюю, що дизайн дуже давній, знятий з виробництва ще за царя Панька. 

Колись давно, приблизно 2012 року, я побачила рибок Матісса у журналі "Чудесные мгновения". Мені сподобалась картинка, я переписала собі номери муліне, щоб купити іх на базарі. Але у журналі був зазначений автор схеми, і це мене зупинило, я вже вишивала іншу картину розробки цього автора, називалась вона "Жовті груші". Так от у журналі груші були правда жовтими, а у реальності вишилися зеленкуватими. Резонно, я запідозрила, що журнальна картинка з рибками теж прибріхує, і невідомо, що за кольори я отримаю насправді. Можливо, я тоді перебрала весь ключ у вишивальному конвертері і побачила всю пропоновану палітру укупочці, не пам'ятаю. Лиш пам'ятаю, що відклала цей проект з сумом і журбою, але твердою рукою. 

І ось за кілька років у телеграм-чаті я бачу відшив червоних рибок від фірми RTO. До того я взагалі ніколи не бачила відшивів цих рибок. "Чудово виглядає" - подумала я, задоволено потерла рученята і почала збирати все необхідне. Бо якщо дизайн подобається роками, "треба брати" !   
(щойно порівняла обидва дизайни і ключі до них. Абсолютно однаковісінькі ключі: журнальний варіант = RTO. А прев'ю  відрізняються! Як так?..)

Це тут мої спроби викладати результати у вишивальному марафоні.  Правда, щодня не виходить викладати фото, мені просто не вистачає терпіння ловити вірні кольори при штучному освітленні лампочок..

Нарешті згодилися ножиці, куповані позаторік. Вони абсолютно спокійно пасують до процесу, чи мені так здається. А то я вже засмучувалась, що просто складаю нові ножиці у коробку і ніяк не користуюсь.

Новий рік

Вітаю всіх нас з Новим Роком ! 

Бажаю нам блискучої перемоги над мудилами загарбниками і міцного здоров'ячка! Я вже давно хотіла поставити цю ілюстрацію на 1 січня. Вона з книжки-календаря "Дванадцять місяців" на 1991 рік. Колись були такі, щороку різні. Можливо, і зараз є. Але у старих видань свій шарм.

У нас немає снігу, погода плюсова. У англійців є термін "зелене Різдво" і "біле Різдво", а у нас "сірий новий рік".  Наша новорічна ялинка з пластику, менше метра висотою. На жаль, ми не робили олів'є, я його люблю, та якось відклали на пізніше, а зробили холодець та смажену рибку. Електричне освітлення працювало :)
Знаєте, як виглядає мія ідеальна новорічна ніч? Невеличка ялинка мого зросту, прикрашена скляними прикрасами, дощиком і шоколадними цукерками, цікавий новорічний фільм на екрані монітору (наприклад "Один вдома"), диван, і столик з чаєм і тортом. І камін, бажано. Камін хочеться у будь-яку пору року. Просто спокійнісінько сидіти біля ялинки і пити чай. 

У коробці лежить розпочате нове вишивання.  Навіть два. Замість того, щоб закінчити довгобуди - два нових процеси, совість у мене є? І там же лежить шмат канви на третій процес. Мабуть нема у мене совісті.

Гарбуз і рушник

На цей Хелоуін я згадала, що торік починала хелоуінську дрібничку, і не дошила. А вже минув рік! Дизайн такий маленький, мені стало соромно. Буквально, там було вишито менше половини, я навіть приготувала бісер заздалегідь, ще 2021го року, і успішно про нього забула. Підбирала бісер наново, а потім десь у лівій бляшанці знайшла торішній підбір, і так здивувалась... У листопаді я дошила "гарбуз", от хвалюся.

Вишито на звичайній чорній канві, нитки DMC і CXC, бісер Presiosa. Ґудзик з моїх запасів. 

Я не вишивала з 24 лютого. 

І мене видалили з вишивального чату у Телеграм, бо я мало там писала про саму себе. Не про вишивання, а саме про себе. Спочатку я здивувалась і обурилась, а потім подумала - адже якщо мене знову допустять у цей чат, мені доведеться про себе розповідати, а я такого не люблю, вибачте. Такого правила раніше і не було. Тому я вирішила не проситися туди знову, і якщо подумати, старі-добрі вишивальні форуми і новомодні ютуб-канали мені більше до вподоби. А ще я зовсім забула про інстаграм. 

Знаєте, хочеться почати якесь таке цікавеньке вишивання, а що - не знаю. Що я обіцяла родичам і подрузі? Ні, не картину... тобто я її ніби як обіцяла, але я жадібна до своїх вишиваних картин, дуже. Я обіцяла візерунчаті нашивки на готову хлопчачу сорочку (щоб зробити з неї типу вишиванку), я обіцяла маленький рушничок на великодній кошик. І я вже який рік сама собі докоряю через те, що не маю своєї вишиваної сорочки. А ще я хотіла яскравий великий рушник, бо великого рушника з ластівками я подарувала, і мені хочеться щось таке саме - або й краще. А поки я міркую, я вирішила розпустити новий рушник, там буквально крапелька вишита, але все діло стало на місці як укопане ще кілька років тому. Просто мені не подобається колір нитки, її товщина, товщина самого полотна. Нитка занадто товста, та це було б нічого, якби тканина не була така тонка, що крізь неї просвічують мої пальці і протяжки з вивороту. Доведеться пошукати якесь інше полотно, бажано цупке конопляне або лляне, а де його шукати... Якщо працювати з тим, що маємо, то на моєму полотні можна вишивати хрещатиком і робити мережки. Рушникові шви - ні :( 

Розпускаємо.

The Fruits of Plenty, завершений (давно).

Текст, написаний у лютому: 

Я таки налягла на семплер від Якоба. У січні було пройдено третій кутик, і от приблизно 10го лютого я відсунула вишивання буквально за крок до фінішу, на оцьому етапі:

Не стала себе силувати: стомилася, боліли очі, і стало важко сконцентруватися. Та ну, поміркувала я, мені конче треба відпочити. Адже четвертий кутик - то ще не кінець роботи, далі ще переробляти пару ранніх ділянок, а коли і тут нароблю помилок, байка буде іще довша...

На наступний день програма: 

1) дошити четвертий кутик.

2) розпороти жовті кольори у першому кутику, там вони - ні в тин, ні в ворота. Сам по собі жовтий - гарний, тільки не у такій кількості, і не там. Розпороте - заповнити офіційно затвердженим мною кольором, себто болотяно-зеленим.

3) доліпити трошки листочків біля ініціалів, бо там трохи порожньо.

4) після всіх редагувань вишити у куточку рік завершення семплера. І легкою рукою відправити на прання.

Фото у штучному світлі:

На диво, смужки клеєвого флізеліну витримали майже все, від багатомісячної експлуатації і прання відліпилась пара ділянок, і то не повністю. Усі смужки з лицьової сторони на місцях і успішно виконали завдання утримати краї від розсипання.

Двонитка не прасується ідеально. Я старалася.

Дату 2021 я не стала змінювати.  

Тут видно дошиту гілочку біля вузької літери.

Загалом на вишивці я нарахувала 10 відтінків ниток. Я постійно пробувала нові у пошуках найкращої палітри. Тому, приміром, ягоди спершу рожеві, а чимдалі вниз - червоні. А один з основних кольорів розтягся меланжем від болотяно-зеленого до бежевого.

Цей медальон взагалі вишитий брунатним і світло-рудим.  

Далі дописано у липні:

Я вивезла це вишивання з Харкова у першій же сумці, було б шкода його, вже дошите, полишити на невідомо який термін.

Настало літечко, думаю, сфотаю нарешті навулиці.

У багетні кажуть, що скло подорожчало удвічі, і багет приблизно так само. (Пропущу тут до біса матюків на адресу дурнів зі сходу.) Таку велику роботу мабуть оформлятиму у готову дерев'яну раму. Тільки, мабуть, не цього року. Нехай вона лежить у рулоні якийсь час, аби очі відвикли від неї, бо ж за багато місяців шиття палітра кольорів трошки приїлася.

Сезон цвітіння соняхів:

Усім наснаги і гарного дня!